полку 1771 року, дослужився до звання миргородського полкового артилерійського осавула [37, арк.56зв.-57]. По ліквідації Миргородського полку Семен Шульженко одержав звання поручика, 1806 року мав у Сорочинцях 12 душ чоловічої статі [83]. З Шульженками знався ще дід Миколи Гоголя Панас Дем'янович. До нащадків цього козацького роду в Сорочинці приїздив і Микола Васильович Гоголь. Він бував там у Софії Максимівни Аксюкової, котра належала до тих старосвітських українських паній, пам'ять яких ще зберігала різні яскраві історії з давніх козацьких часів. Саме в неї Гоголь черпав матеріали для своїх творів на історичну тематику, записував її розповіді про козацьку й церковну старовину [84, с.388; 85, с.4].
Серед найближчих знайомих Панаса Дем'яновича Гоголя-Яновського був миргородський полковий хорунжий, а згодом полковий осавул, житель Сорочинців Марко Козиненко. Відомі чотири листи М. Козиненка до Панаса Дем'яновича, написані з Сорочинців до Глухова - місця служби військового канцеляриста П. Яновського - в 60-80-х роках XVIII століття. Характер кореспонденції дружньо-діловий, довірливий: Марко Козиненко просив Панаса Яновського передати листи до Глухова знатним людям того часу - Іванові Капітоновичу Канієвському й Василеві Григоровичу Туманському, тодішньому старшому військовому канцеляристові й помічникові генерального писаря Андрія Яковича Безбородька, а згодом відомому державному діячеві Гетьманщини.
У листах Марка Козиненка до Панаса Яновського є й поради побутового змісту, наприклад, де можна роздобути добрі сиві смушки. Навесні 1780 року Козиненко просив Панаса Дем'яновича прийняти на літню пашу в хутір Купчин 80 своїх овець [86, арк.1].
Марко Антонович Козиненко помер 1793 року в Сорочинцях. Його нащадки теж служили в Миргородському полку, були пов'язані родинними, свояцькими й кумівськими стосунками з сорочинськими дворянами козацького походження - Чарнишами, Малинками, Данилевськими, Улізьками, Барановими, Кальнобродськими, зі священиками Кониськими, Павловськими та іншими. Це все були люди з оточення діда й батька Миколи Гоголя.
Панас Дем'янович Гоголь-Яновський знався також із миргородським полковим осавулом Тихоном Кальницьким, старим сорочинським дідичем: на одному з документів Т. Кальницького стоїть підпис П. Яновського [4, арк.72].
Місто Миргород не тільки дало назву збірці творів Миколи Гоголя. Як полкове місто воно відігравало значну роль і в житті предків письменника. В ньому жило чимало друзів і знайомих Панаса Дем'яновича Гоголя-Яновського.
За образною характеристикою письменника початку ХІХ століття Івана Федоровича Тимківського (дядька Гоголевого приятеля М.О. Максимовича), друга половина і кінець XVIII століття були часами "Малоросії, яка скидала кунтуш і червоні чоботи для віцмундира і канцелярського зеленого столу" [цит. за вид.: 87, с.324]. Такою була доля кількох сотень колишніх українських старшин середньої ланки козацької ієрархії. До них належали, зокрема, Панас Дем'янович Гоголь-Яновський та його добрий знайомий і приятель Яків Юхимович Бровко.
Рід Бровків походив від козака Хорольської сотні Миргородського полку Павла Бровка, який записаний ще в реєстрі 1649 року. Сім'я мала досить скромні земельні володіння в селі Милюшках, яке в XVIII столітті належало до 1-ї Миргородської сотні Миргородського полку. 1738 року в Милюшках жив однокінний козак-підпомічник Юсько Бровченко [88, с.115]. З часом Бровки стали заможнішими, прикупивши ґрунтів та інших угідь у сусідніх поміщиків [4, арк.50]. Яків Юхимович Бровко (1752 - не раніше 1825) ще підлітком став служити в Миргородському полку полковим канцеляристом. 1779 року одержав звання військового товариша, 1780 року був сотенним отаманом 1-ї Миргородської сотні [89, арк.137зв.; 90, арк.228зв.]. Брав участь у закордонних походах. У 80-х роках він мав у Миргороді 15 дворів з 31 душею чоловічої статі, у селі Милюшках - 38 душ, у хуторі Милюшківському - 7.
1782 року Яків Бровко (а на той час він за документами уже став Бровковим) фігурує як дворянський засідатель Миргородського повітового суду. На Миргородщині його поважають, 1788 року обирають депутатом Миргородського повіту в дворянському зібранні Київського намісництва [91, с.177]. По ліквідації козацтва він одержав офіцерське звання секунд-майора (як і Панас Гоголь-Яновський). Його автографи бачимо на багатьох судових документах Миргорода 80-х років.
Цікаво, що серед знайомих Гоголів-Яновських на Полтавщині було дуже багато службовців різноманітних судів - міських, повітових земських, підкоморських. Належав до цієї когорти і Яків Юхимович Бровко. 1791 року він служив земським справником у Миргородському нижньому земському суді [56, арк.1зв.], а вже в 1804-1813 роках ми бачимо "пана майора і кавалера" Я. Бровка на посаді підкоморія Миргородського підкоморського суду, він мав нагороду - орден Святого Володимира 4 ступеню.
Я.Ю. Бровко володів, крім 76 душ чоловічої статі, луками в пониззях річки Хоролу між Милюшками і Слобідкою, 1795 року мав вітряк на околиці Миргорода. 1810 року Яків Юхимович був власником хутора Рублівського, що за дві версти від міста (нині в його межах), мав там винокурню на чотири котли, в якій щороку викурював 1000 відер горілки [92]. У документах згадується також Бровків садок, який був поряд із землями гоголівського знайомця Василя Яковича Ломиківського [93, арк.27зв.].
У самому Миргороді Бровкам належали урочища Острів і Бровківщина. (Бровківщина - це місцина, де, за переказами старих миргородців, жили також сусіди-поміщики, з яких Гоголь "списував" своїх знаменитих персонажів Івана Івановича та Івана Никифоровича. Цей збіг не випадковий, мабуть, саме тут і зупинявся Гоголь, приїжджаючи до Миргорода, можливо, до Бровків).
Яків Бровко був одружений із донькою миргородського сотника Григорія Осипова