Панас Дем'янович Гоголь-Яновський ще застав часи правління передостаннього миргородського полковника Федора Остроградського (1752 - близько 1770). Син Остроградського - Павло Федорович (1730 - до 1813), підкоморій Миргородського полку в 17641787 роках, депутат шляхетства Миргородського повіту (1784), мав 1395 душ обох статей, із них 25 душ належали йому в хуторі Купчиному, тож він добре знав і головних власників цього хутора - Гоголів-Яновських. 1784 року Павло Остроградський підписав грамоту Панасові Гоголю- Яновському про внесення його сім'ї до родовідної книги Київського намісництва [24, арк.2-5].

Дружина Павла Остроградського - Марія Петрівна Ґалецька - була донькою гадяцького полковника (1738 - 1754) Петра Семеновича Ґалецького. Панас Гоголь-Яновський досить часто спілкувався з родиною Ґалецьких, яка мала в містечку Багачці тодішнього Говтв'янського повіту 8 дворів і 67 бездвірних хат [17, с.117], а також 59 душ у слободі Семенівці того самого повіту. Під час служби в Глухові Панасові Дем'яновичу нерідко доводилося виконувати функції зв'язківця між козацькою старшиною Полтавщини й глухівськими посадовцями в гетьманській резиденції й Малоросійській Колегії. Так, наприклад, у січні 1763 року миргородський полковий суддя Федір Козачківський у листі з містечка Сорочинців до Панаса Дем'яновича в Глухів просив його передати листа для пані "полковниці Ґалецької" [25, арк.2]. Деякі представники роду Ґалецьких у 70-х роках XVIII століття жили також у містечку Яреськах [26, арк.21], де часто бували Гоголі-Яновські.

Одним із знаменитих сучасників і сусідів Панаса Дем'яновича Гоголя-Яновського був останній миргородський полковник Федір Григорович Заньківський (1724 - до 1802), який мав звання бунчукового товариша. В 1771-1782 роках він очолював Миргородський полк, мав резиденцію в Сорочинцях. Під орудою полковника Ф. Заньківського Панас Гоголь-Яновський брав участь у Кримському поході початку 70-х років. По ліквідації полку 1783 року Заньківський одержав чин бригадира. Федір Григорович перебував у шлюбі з донькою полтавського полкового обозного Рунівського. Заньківські мали садибу в селі Крутому Березі під Полтавою, слободу Перещепине, підданих у містечку Сорочинцях [27, арк.73зв.,74]. У Говтв'янському повіті Федору Заньківському належали: частина села Перевозу й частина села Баранівки, 17 душ у хуторі Малинівському, 14 душ у хуторі Семенівському, 4 душі в хуторі Хоружівському, 10 душ у хуторі Колесниковому. Мав підданих у хуторах Устивицької сотні - Овнянському й Остріжному, в хуторах Сорочинської сотні [20, с.124,132,253,259,262,263,271,276].

Своїх доньок Федір Заньківський повидавав за поважних людей. Мотрона Федорівна одружилася з миргородським полковим хорунжим Іваном Московим, Варвара Федорівна - з надвірним радником Андрієм Олександровичем Дублянським, а Анастасія Федорівна - з майором, статським радником, високопоставленим чиновником Чернігівського земського суду Іваном Якимовичем Канієвським [28, с.475; 29, с.121,279].

Канієвські - дідичі Переяславського полку - постійно мали стосунки з козацькою старшиною Миргородського полку. 1763 року миргородський полковий хорунжий Марко Козиненко з Сорочинців передавав через Панаса Дем'яновича Гоголя-Яновського якогось важливого листа до Івана Капітоновича Канієвського, котрого Яновський мав розшукати в Глухові або в Батурині [30, арк.1-1зв.].

У дворянському довкіллі "благословенних говтв'янських місць", у близькому оточенні родини Гоголів-Яновських другої половини XVIII століття досить відомою особою була пані Віткевичева, дружина, а згодом удова бригадира. 1748 року бригадир Віткевич намагався привернути у своє підданство жителів села Перевозу Ковалівської сотні сусіднього Гадяцького полку, а ті чинили йому опір, домагаючись прав козацтва [31, арк.1-13]. Напевно, Віткевич невдовзі помер, бо вже навесні наступного року село Перевіз належало "бригадирші" Віткевичевій [32, арк.128]. Вона мала підданих також у селі Портянках тієї самої сотні, в хуторах Грицютівському й Матвіївському. В 80-х роках XVIII століття всі вищеназвані населені пункти перебували в адміністративному підпорядкування Говтв'янського повіту, так само, як і гоголівська Василівка. Дві хати належали Віткевичевій у селі Семереньках, де більшістю дворів володіли Данилевські, приятелі Гоголів- Яновських.

Зберігся лист пані Віткевичевої 1747 року, написаний із Сорочинців до Івана Андрійовича Полетики (1722-1783), відомого українського лікаря, її сусіда; листа написано з приводу господарчих справ [33, арк.1-3]. Документи свідчать, що це була досить діяльна пані, принаймні, у відстоюванні своїх майнових справ. Одна з таких справ бригадирші Віткевичевої розглядалася в Генеральній канцелярії в Глухові в 1762-1763 роках. Її ходом цікавився миргородський полковий суддя Федір Козачківський, розпитуючи про це в Панаса Дем'яновича Гоголя-Яновського в листі до нього в Глухів [25, арк.1 зв.].

Дід і батько Миколи Гоголя добре знали рід знатних козаків Миргородського полку, дворян Ляховичів - своїх сусідів у Говтв'янському повіті. Матвій Іванович Ляхович, миргородський полковий суддя в 1765-1770 роках, був власником хутора Матвіївського та ще кількох хуторів у Говтв'янському повіті. Крім того, він мав 12 хат посполитих у містечку Сорочинцях, овечий завод, що славився на всю округу смушками. На уряді полкового суддівства в другій половині XVIII століття був і його родич Антін Ляхович, 1781 року власник хутора Салівського Шишацької сотні [34, арк.60; 20, с.158].

Панаса Дем'яновича Гоголя-Яновського добре знав також Федір Ляхович, сорочинський сотенний отаман (1765), поручик (1787), засідатель і член розправи Миргородського повітового суду (1791-1796) [35, арк.3зв.; 36, арк.1 зв.]. Федір Ляхович разом із "вдовствующею судьиною полковою Ляховичевою" (тобто вдовою миргородського полкового судді Матвія Ляховича), з Федором Заньківським, останнім миргородським полковником, і бунчуковим товаришем Левом Данилевським володіли селом Перевозом Говтв'янського повіту. Із