Особливо близькі стосунки склалися в Панаса Гоголя-Яновського з Федором Клименком. У родинному архіві Гоголів зберігся 21 лист Федора Клименка (Клименкова) до Панаса Дем'яновича Гоголя-Яновського і його дружини Тетяни Семенівни. Листування розкриває характер їхніх взаємин - приятельських, сусідських, господарських.

Федір Григорович Клименко (народився 1743 року) походив з козацької старшини Миргородського полку, за термінологією XVIII століття, "з малоросійського шляхетства". Службу в війську він розпочав 16-літнім юнаком, напевно, закінчивши (як і майбутні персонажі Миколи Гоголя - сини Тараса Бульби) бурсу, бо 1761 року вже став полковим канцеляристом. 1768 року одержав звання значкового товариша. 1771 року, як і Панас Дем'янович Гоголь-Яновський, брав участь у Кримському поході. З 27 березня 1772 року до 1783 року був на уряді останнього сотника Шишацької сотні Миргородського полку. 1781 року здобув почесне звання бунчукового товариша. У квітні 1783 року, коли з наказу царського уряду ліквідовувався Миргородський полк, сотник Клименко не виявив бажання служити далі в російській армії [37, арк.2,41зв.-42]. У той самий час, маючи за плечима 40 літ, Федір Клименко не захотів сидіти у своєму маєтку без діла і став до цивільної служби - земським справником Говтв'янського повіту [38, арк.1-1зв.]. 1791 року мав чин колезького асесора [19, арк.415зв.].

Ф. Клименко був дідичем середньої руки - мав 180 душ. Жив у містечку Шишаках, що за 12 верст від хутора Купчиного. Разом із братом Олексієм, військовим товаришем Миргородського полку, вони мали кілька невеликих, на 4-8 хат, хуторів у Шишацькій сотні. Один і них, хутір Клименки, лежав усього за одну версту на південний захід від гоголівської Яновщини. Крім того, Федір Клименко був власником хуторів Трипільської Балки (15 душ) і Хвощевого (66 душ) Говтв'янського повіту [20, с.159,239,275]. Мав чимало розкиданих у різних місцях своєї сотні "ґрунтів", нив, лук, лісків тощо. В урочищі Стінці, що біля хутора Купчиного, його земля межувала з угіддями Панаса Дем'яновича Яновського, через що іноді, незважаючи на приязні стосунки обох сусідів, поміж ними виникали суперечки, які, щоправда, тут таки й залагоджувалися [39, арк.1].

Обидва приятелі часто спілкувалися, їздили сім'ями один до одного в гості, приїздили на обіди чи вечері, з нагоди родинних свят, навіть ображалися, коли хтось із них не заїздив по дорозі в гості. В одному з листів Клименко запрошував Панаса Дем'яновича і Тетяну Семенівну до себе на свято "сина мого Осіюші" [40, арк.1], давав рецепти лікування від застуди. Друзі надавали один одному взаємну допомогу в веденні господарств, наприклад Федір Григорович пропонував Панасові Дем'яновичу, при потребі, набрати з його клуні 10 возів соломи або дозволяв косити на своїй землі очерет.

Деякі листи Федора Клименка до Панаса Гоголя-Яновського написані з хуторів Єрок і Королевого [41, арк.1-2; 42, арк.1-2] (обидва Говтв'янського повіту) - ймовірно, там була частина маєтностей сотника. 1794 року Федір Клименко як дворянин, що добре знав рід Яновських, засвідчив і підписав родовідне свідоцтво Панаса Дем'яновича про те, що лікар Іван Петрович Яновський є двоюрідним братом Панаса [43, с.135]. Коли ж Панас Дем'янович захотів придбати для своєї садиби церкву в селі Перевізці, Федір Григорович сприяв йому в цій справі [про це див.: 12, с.240-243].

Клименко, як й інші миргородські поміщики, возив своїх дітей на навчання до Петербурга, що вважалося тоді престижною справою в середовищі дрібного дворянства, яке нещодавно вийшло з козацтва. Старший син шишацького сотника Федір Федорович Клименко 1797 року вже служив у армії, 1809 року мав звання майора, був нагороджений орденом Святого Володимира IV ступеня [44, с.77].

Раннє листування Клименка і Гоголя-Яновського велося українською мовою, так, наприклад, Федір Григорович писав: "Лінтяї люде ваші. Видно, нудненько їм косить очерет". Але в листах пізнішого часу, кінця XVIII століття, переважає російська мова, з густими вкрапленнями української лексики й українських мовних зворотів.

В одному з листів до друзів Клименко писав: "Любезнейшие Панове сватове Афанасий Демьянович и Татияна Семеновна. Фалюсь вам, любезнейшие наши, благодарении Господу Богу, жена моя разрешенна от бремени благополучно и родила мне сына Григория. Для сего радостного случая прошу Вас покорнейше пожаловать сей день хотя [...] вашим приятнейшим посещением". Далі йдеться про Василька (сина Панаса Дем'яновича), якому сподобаються коники. І на берегах листа - дописка "Ирина Сем: [тобто, Семенівна - Л.Р.] кланяется вам." [45, арк.1].

Гоголі спілкувалися і з братом шишацького сотника Олексієм Григоровичем Клименком і з Семеном Клименком [23, арк.1]. Варто сказати, що багаторічне спілкування Гоголів із Клименками залишило слід у пам'яті молодого письменника, і через кілька років він увів до першого тому поеми "Мертві душі" реальний сюжет із життя одного з Клименків вже у вигляді факту біографії свого вигаданого персонажа Чичикова.

До знайомих родини Гоголів-Яновських належали дрібні дворяни Гурини, про яких, зокрема, згадувала сестра письменника Ольга Василівна Гоголь. Ще Панас Дем'янович знав шишацького козака Василя Гурина (Гуринова), трохи старшого за віком, військового товариша, сотенного хорунжого Миргородського полку, який 1776 року служив возним [37, арк.20], тобто судовим виконавцем. 1791 року в містечку Шишаку жили значковий товариш Федір Гурин та відставний корнет Павло Гурин із дружиною Марією Іванівною [19, арк.400,414зв.].

Гоголівські знайомці Тимошенки належали до козацької