Тимошенки були найзаможнішими козацькими дуками на теренах Шишацької й Яреськівської сотень, у самих Яреськах, у селі Туху (Федунці). Влас Тимошенко (народження 1743 року), військовий товариш, знав Панаса Дем'яновича Гоголя-Яновського, майже свого ровесника, і як козака Миргородського полку, і як сусіда. Влас, як і більшість козаків його кола і стану, проходив канцелярський вишкіл у полку. Під час російсько-турецької війни 1768-1774 років брав участь у військових походах у складі Другої армії та в Кримському поході [37, арк.4зв.]. За статками Влас Тимошенко був біднішим від Панаса Яновського, він мав 61 душу кріпаків чоловічої статі. Добре знаючи рід свого сусіда, він 1794 року засвідчив його родовідну грамоту своїм підписом: "Порутчик Власий Тимошенков" [43, с.135] (на той час уже вважалося за необхідне доводити свою причетність до шляхетної, себто дворянської верстви додаванням російського -ов).

З усіх довколишніх козацьких хуторів найближчим за відстанню до садиби Гоголів був хутір Шарлаїв. Він майже впритул прилягав до Яновщини з південного заходу. Заможні козаки Федір та Яким Шарлаї з синами служили в Миргородському полку ще за доби полковника Данила Апостола. У 80-х роках XVIII століття військовий товариш, сотенний осавул Нестор Шарлай, а в 90-х роках поручик, жив у містечку Шишаку. Його автограф бачимо на документах серед підписів поважних осіб із козацько-дворянського товариства Миргородського полку й повіту [47, арк.3]. 1788 року, служачи в Говтв'янському земському суді, Панас Дем'янович Гоголь-Яновський у міру своїх сил намагався допомогти у розгляді справ своїх сусідів Шарлаїв [41, арк.1зв.].

Сусідом Панаса Гоголя-Яновського був військовий товариш Миргородського полку Петро Ґенбач, сотенний отаман, який мав кілька хуторів у Говтв'янській сотні. Ровесник Панаса Дем'яновича (Ґенбач народився близько 1739 року), він так само, як і дід Гоголя, був учасником російсько-турецької війни, брав участь у походах 1768, 1769, 1773, 1774 років [37, арк.2зв.,18]. Належав він до козаків середнього достатку, маючи всього 10 душ чоловічої статі. Після ліквідації Миргородського полку не захотів продовжувати військову службу в російській армії і зайнявся господарюванням на землі.

Біля містечка Яресьок мав невеликий хутір і кріпаків значковий товариш, полковий канцелярист (1781), а згодом поручик Іван Семеняка. Славилося його урочище Семенячин садок. Його син корнет Григорій Іванович Семеняка у 30-х - 40-х роках ХІХ століття мав садибу поблизу гоголівської Яворівщини. Сестра Миколи Васильовича Гоголя Ольга Василівна дружила з цією родиною.

Дворяни Воронянські - теж щонайближчі сусіди родини Гоголів-Яновських. Ще 1778 року в "футорі Лизогубівському" (майбутній Яновщині) мешкав якийсь Терентій Воронянський [48, арк.1]. За півтори версти на північний схід від садиби Гоголів був хутір Воронянщина, де господарював поміщик Воронянський, із яким дружили Гоголі.

Особливе місце в гоголівському довкіллі посідало містечко Яреськи Миргородського полку. Там жила численна рідня, свояки, куми Гоголів-Яновських, зокрема родини Трощинських, Косярівських, Леонтієвих, Долгових та інших. Там виховувалася мати майбутнього письменника Марія Іванівна Косярівська.

Діда Миколи Гоголя добре знав яреськівський сотник Йосип Андрійович Долгов. Зберігся документ 1779 року - "верюющий открытый билет", тобто вірчий лист Лева Данилевського, даний Панасові Дем'яновичу Яновському. Цей папір підписаний свідком Йосипом Дольовим [49, арк.1] і скріплений його іменною печаткою.

Що це була за людина? Долговим його "охрестила" тодішня писарська традиція. Насправді ж це - знатний козак Йосип Довгий (Долгий, народився близько 1706-1709 років), походженням "із малоросійського шляхетства". 1728 року він уже служив у Лубенському полку. 1733 року брав участь у Польському поході, 1736 року ходив у один із найтяжчих походів - Кримський, був при взятті Очакова. 1757 року значковий товариш Лубенського полку Йосип Довгий писав "доношеніє" до Миргородської полкової канцелярії з проханням про призначення його сотенним отаманом Городиської сотні Миргородського полку [17, с.255]. З 1763 року служив сотником у компанійських полках, а з 25 травня 1769 року він уже на уряді яреськівського сотника, на якому був аж до скасування полкового ладу. 1779 року сотник Йосип Долгов виступав депутатом Миргородського полку. 1772 року Йосипа Довгого вшановано званням бунчукового товариша, яке надавалося тільки найповажнішим козакам. А він був саме таким - і за віком, і за заслугами; у реєстрі Миргородського полку 1783 року його ймення записане другим після миргородського полковника Ф. Заньківського [37, арк.2].

13 листопада 1780 року в яреськівській церкві Різдва Христового 70-літній удівець Йосип Долгов узяв шлюб зі вдовою Ганною Матвіївною Трощинською (до заміжжя Косярівською) - рідною сестрою іншого діда Миколи Гоголя за жіночою лінією, Матвія Івановича Косярівського. Тож Гоголі- Яновські, Трощинські, Косярівські й Долгови входили до одного родинно-сусідського кола.

Долгов володів кількома невеликими хуторами (4-5 хат) у Яреськівській і Городиській сотнях Миргородського полку. 1787 року разом із Дем'яном Трощинським і поміщиком Базилевським був співвласником хутора Бузового [20, с.140,155,242]. Йосип Долгов вважався дідичем середньої руки, за ним числилося 160 душ чоловічої статі. Після ліквідації полкового устрою яреськівський сотник Долгов став колезьким асесором.