6 травня 1791 року секунд-майор Корнилій Пащенко як свідок підписав "при печатех" "Відкритий вірчий лист" Панаса Дем'яновича, яким Яновський доручав ведення своїх справ у полтавського земського справника [67, арк.1-1зв.]. 1794 року К. Пащенко підписав родовідне свідоцтво свого приятеля П. Яновського. Пащенко близько знався з друзями Гоголів Данилевськими [19, арк.417зв.]. Секунд-майор мав дочок Мотрону й Парасковію, ровесниць Василя Панасовича Гоголя-Яновського [68, арк.4зв.].

Одним із найбільших дідичів у Яреськівській сотні Миргородського полку (згодом території Говтв'янського повіту) був миргородський сотник Кирило Забіла. 1770 року в селі Тусі (Федунці) йому належало 88 хат [52, арк.40зв.]. Наприкінці 80-х років XVIII століття його сини Андрій, Павло та Олександр володіли в селах і хуторах Говтв'янського повіту значними маєтностями: у селах Молодиківщині (228 душ), Жабокриках (130 душ), Федунці, Старому Тусі, в хуторі при Злодіївських млинах, у хуторі Вродливців [20, с.248,249,260,273,275 та ін.].

У 1810-1830 роках у Яреськах мали селян капітани Олександр і Павло Забіла, їхні землі лежали поряд із "ґрунтами" поміщиків Ворожченків [7, арк.125зв.; 69, арк.21зв.]. Павло Кирилович Забіла, миргородський повітовий хорунжий, помер між 1825 і 1829 роками. Його син Яків Павлович Забіла (за антропонімічною інтерпретацією аристократії ХІХ століття - Забелло) був товаришем Миколи Гоголя під час їхнього навчання в Ніжинській гімназії; Гоголь згадував його в листі до матері 1825 року [70, с.31].

У містечку Яреськах мала підданих вдова миргородського полковника Василя Капніста - Софія Андріївна Капністова, "бригадирша" [71, арк.1], власниця великого маєтку в селі Обухівці, одна з найбагатших паній Полтавщини. Вона не тільки знала Панаса Дем'яновича Гоголя- Яновського як сусіда, а й кореспондувала з ним. П. Яновський як службовець гетьманської канцелярії в Глухові всіляко сприяв проходженню там справ своїх земляків із Миргородського полку, зокрема, й справ Софії Капністової про розподіл 1763 року капністівських не рухомостей [72, арк.1зв.].

Окрім того, Панас Дем'янович особисто передавав ділові послання від Софії Андріївни до миргородського полкового судді Федора Максимовича Козачківського. Дідичка Капністова повністю довірялася Яновському, в листах скаржилася йому на "недоброзичливців моїх миргородських старшин" [73, арк.1].

В самому містечку Яреськах і в його околицях, у селі Тусі (Федунці), що за 17 верст від гоголівської Яновщини (хутора Купчиного), жили дрібні дворяни Півінські, нащадки козаків Півнів. Федір Півінський у 1763-1781 роках мав звання сотенного отамана Яреськівської сотні. Його син Петро (народження близько 1755 року), теж яреськівський сотенний отаман, власник 36 душ чоловічої статі, змолоду брав участь у російсько-турецькій війні, в боях у Криму, завдавав тривоги ворогові під фортецею Кінбурном [37, арк.48зв.-49]. Вийшов у відставку секунд-майором. Сучасник і земляк Панаса Дем'яновича Гоголя-Яновського, Петро Півінський добре знав його родину й через це 1794 року підтвердив своїм підписом родовідне свідоцтво цієї сім'ї [43, с.135]. Півінські навіть доводилися Гоголям-Яновським віддаленою ріднею.

Візьмемо на себе сміливість висловити припущення, що саме поміщик-земляк Петро Півинський послужив Миколі Гоголю прототипом персонажа з другого тому поеми "Мертві душі". Наша гіпотеза ґрунтується на тотожності ймення реальної особи й персонажа (Петро) та на промовистій схожості прізвища Півинський, що є похідним від "Півень", з російським відповідником Петух у авторському трактуванні Миколи Гоголя. Письменник просто переклав українське прізвище на російську мову.

Серед дворян, які 1794 року підписали родовідне свідоцтво Панаса Дем'яновича Гоголя- Яновського, був поручик Григорій Шепітько (Шепітьков). Що це за людина? За метричними книгами яреськівської Троїцької церкви вдалося з'ясувати, що народився він близько 1750 року, а помер у Яреськах 9 лютого 1828 року в віці 77 літ [74, арк.57]. Походив він із стану "можнійших" козаків містечка Яресьок, один із його предків був титарем - церковним старостою. За часів Василя Панасовича Гоголя-Яновського в Яреськах жили військовий товариш Григорій Климович Шепітько (1786-1829) і дворянин Сава Шепітько.

Яреськівські козаки Гончаренки, ставши наприкінці XVIII століття, у річищі тогочасних суспільних прагнень, дворянами Гончаревськими, в ХІХ столітті почали писати своє прізвище як подвійне - Гайдаки-Гончаревські, що теж було суголосне тодішнім віянням і мало б підкреслювати поважність роду.

Дворянин Антін Якович Гончаревський, "полковий канцеляриста", був довіреною людиною Гоголів-Яновських, либонь, від часів служби Панаса Дем'яновича. Коли 1791 року дід Миколи Гоголя судився в Полтавському суді зі значковим товаришем Семеном Довбишем за хутір Яворівщину, Антін Якович Гончаревський одержав від подружжя Гоголів-Яновських "верующий лист", тобто доручення на одержання рішення суду [56, арк.1].

До найближчого оточення Гоголів-Яновських протягом кількох поколінь належали Данилевські - великий і знатний козацько-старшинський рід Миргородського полку, відомий ще з першої чверті XVIII століття. За часів миргородського полковника Данила Апостола полковим хорунжим і полковим осавулом (1722) служив Данило Данилевський. За полковництва Павла Апостола (1730) на документах миргородської полкової канцелярії бачимо підписи канцеляриста Федора Данилевського. Поважним паном у Миргородському полку був Левко (Лев) Іванович Данилевський (народження 1738 року), він же Лапа-Данилевський, полковий хорунжий (17661769), земський комісар, бунчуковий товариш (1779). Його підпис є на документі "Накази малоросійським депутатам" від місцевих дворян з приводу укладення Нового Уложення 1767 року