М. В. Єльников

ЗОЛОТООРДИНСЬКІ МІСТА НА ТЕРИТОРІЇ ЗАПОРІЗЬКОГО КРАЮ

Вигідне географічне розташування Запорізького краю на перехресті головної водної артерії - Дніпра та важливих сухопутних шляхів, зумовило значну щільність осілої людності ще за часів Київської Русі. Колонізаційні процеси регіону відбувалися за сприятливих умов військово- політичних успіхів києворуських князів і помірно теплого вологого клімату, що розпочався в євразійських степах в XI і протримався до початку XIII ст. Населення краю обслуговувало шлях "із варяг у греки", яким з Києва товари йшли у Херсон і Судак, а далі - морем до Візантії. У XI ст. арабські країни Східного Середземномор'я почали торгувати з південноруськими землями через Причорномор'я і Дніпро. Цей напрямок набув особливого значення з кінця XI ст., коли після захоплення Єрусалиму хрестоносцями і виникнення Єрусалимського королівства почастішало паломництво до Палестини. Серед мандрівників було багато купців, що врешті активізували й торговельні операції на цій ділянці шляху.

Початок XIII ст. відзначається значними змінами в житті євразійського степу, пов'язаними з утворенням у 1206 р. Монгольської імперії, каганом якої став Чингісхан. З цього часу монголи почали проводити завойовницьку політику, що була спрямована на південь і захід. До кінця життя Чингісхана (1227 р.) до складу імперії увійшли безпосередньо Монголія, Північний Китай, Східний Туркестан, Середня Азія, степи від Іртишу до Волги, велика частина Ірану і Кавказу. У 1223 р. в межах сучасної Запорізької області відбулась битва на р. Калці, що закінчилась поразкою об'єднаного русько-половецького війська. Однак закріпитися в регіоні монголам не вдалося. Лише внаслідок західного походу 1236-1241 рр., очолюваного ханом Батиєм, Запорізький край у 1239 р. потрапив під контроль монголів, а із виникненням державного утворення Золота Орда на початку 1243 р. увійшов до його складу.

Золота Орда за своєю площею була найбільшою державою середньовіччя [1, с. 31], могутність якої базувалась не лише на військовому потенціалі. Великі прибутки золотоординська держава отримувала завдяки посередництву матеріального і духовного обміну Заходу і Сходу. Більшість науковців вважає, що ніколи ще доти торговельні стосунки Азії з Південно-Східною і Західною Європою не сягали таких масштабів. Через золотоординські землі проходила значна частина Великого шовкового шляху, а його обслуговування стало однією з основних функцій держави. Велику роль у становленні торгово-економічних стосунків Золотої Орди відіграли мусульманські країни і прийняття ісламу як державної релігії у 1313 р.

Великий шовковий шлях - це загальна назва великої кількості торговельних сухопутних маршрутів-доріг, які пов'язували Китай і Передню Азію з європейськими державами. Більшість мандрівників-купців не проходили всю магістраль, а воліли обміняти товари через певні відстані, де були постійні пункти-зупинки з осілим населенням. Вже за хана Батия починається відбудова головних міст на шляхах цих маршрутів, у кожному з яких було від одного до декількох караван- сараїв, своєрідних постоялих дворів чи готелів. Та окрім відродження старих виникають нові степові міста. Вони засновувались в центральних степових регіонах всупереч логіці: міста лежали за багато днів шляху від районів традиційно розвинутого містобудування. Це було викликане необхідністю адміністративної організації і зміцнення політичної влади на місцях. Також міста були наслідком появи держави, свого роду опорними пунктами колонізаційної політики монголів. Отже, будівництво міст було цілеспрямованою політикою Золотої Орди, що відповідало її політичним і економічними інтересам. Їх місце розташування в багатьох випадках залежало від рельєфу місцевості і наявності переправ на великих річках.

Життя більшості золотоординських міст раптово переривається внаслідок західного походу 1395 р. середньоазіатського правителя Тимура (Тамерлана). Його воєнна кампанія була націлена саме на міста з метою підірвати економічну міць Золотої Орди. Після 1395 р. більшість золотоординських міст так і не відродилася, а зосталася лежати серед степів у розвалинах: не було ані ремісників, ані коштів для їх поновлення. Почався поступовий розпад золотоординської держави, що тривав до 1440-х рр.

У Золоту Орду були вивезені високопрофесійні спеціалісти з багатьох завойованих країн, тут опинились також люди культури і мистецтва: ".Татари питають, хто з них ремісники, і залишають їх, а інших, виключивши тих, кого захочуть мати рабами, вбивають сокирою" [2, с. 54]. Золотоординська держава об'єднувала землі багатьох осілих народів з давньою культурою. Разом з монголами в Східній Європі з'явились окремі культурні елементи різних народів Монголії, Китаю, Індії, Середньої Азії, Київської Русі: "В землі Саррацинів і в інших, в середовищі яких вони є панами, вони забирають всіх кращих ремісників [у міста] і приставляють їх до всіх своїх справ" [2, с. 58].

Мандрівники вказують про значну кількість руських ремісників в містах Золотої Орди. За свідченнями західноєвропейського монаха Плано Карпіні, він зустрів в столиці Монгольської імперії Каракорумі "...якогось Руського на ім'я Косму, що був золотих справ майстром у імператора, який дуже любив його. Косма показав нам і трон імператора, який зроблено ним раніше, чим той постав на престолі, і печать його, виготовлену ним, а також пояснив напис на цій печаті" [2, с. 78]. Навіть у столиці імперії існували християнські церкви та цілі квартали з руським населенням [2, с. 138, 146-147]. Під час археологічних розкопок у містах часто виявляють багато речей християнського культу - натільні хрестики, хрести-складні, виготовлені руськими ремісниками або належали їм.

Осіле