Постанова політбюро ЦК КП(б)У від 23 березня 1922 р. ще на півроку продовжила термін існування Запорізької губернії у складі УСРР. Але регіональне більшовицьке керівництво не змогло відстояти у ЦК КП(б)У та ВУЦВК необхідність подальшого існування Запорізької губернії. Більше того, у 1922 р. серед запорізького партійного керівництва розгорнулась конфліктна ситуація, яка сприяла тому, що ЦК КП(б)У мав наміри замінити керівника губкому КП(б)У О. Г. Черев'якова на М. Ф. Доброхотова [8, ф.1, оп.6, спр.30, арк.80].

13 жовтня 1922 р. політбюро ЦК КП(б)У затвердило рішення про припинення існування Запорізької, Кременчуцької та Миколаївської губерній. Це рішення підтримало 7 членів політбюро, а проти проголосувало 5, що свідчить про реальну дискусію та розбіжність позицій членів політбюро. Перевага Х. Г. Раковського та Г. І. Петровського була мінімальною [8, ф.1, оп.6, спр.30, арк.78].

Ліквідація Запорізької губернії співпала з відмовою більшовицького керівництва від досить традиційних і зрозумілих для населення ланок адміністративно-територіального устрою: повітової та волосної. Вже у липні 1923 р. партійна преса України інформувала, що згідно з рішеннями XII з'їзду РКП(б) у республіці замість 102 колишніх повітів було створено 53 нових округів, а замість 1989 волостей було створено 706 нових районів [9].

Губернська ланка адміністративно-територіального поділу УСРР у 1922-1925 рр. ще зберігалась, але поступово втрачала своє значення, що створювало певний дуалізм і паралелізм у роботі місцевого партійно-радянського апарату. Існували певні розбіжності у підходах до цього питання з боку апарату Цк КП(б)У і Раднаркому УСРР, адже останній був зацікавлений у збереженні губернської ланки. Апарат ЦК КП(б)У вже повністю переорієнтувався на роботу з окружними комітетами партії: керівництво новостворених наприкінці 1922 р. Запорізького, Мелітопольського і Бердянського округів практично одразу почало вирішувати всі питання з урядовими та партійними інстанціями у Харкові.

Серйозних змін зазнав адміністративно-територіальний устрій УСРР у 1925 р. На зміст подій, пов'язаних з цими змінами, безпосередньо впливав новий керівник КП(б)У, один з найвідоміших представників сталінського угрупування Л. М. Каганович. Він став головним організатором і виконавцем рішення ЦК РКП(Б) про нову адміністративно-територіальну реформу в Україні. Л. М. Каганович добре знав, що 6 лютого 1925 р. політбюро ЦК КП(Б)У своїм рішенням підтримало цю ідею [8, ф.1, оп.6, спр.58, арк.14].

5 квітня 1925 р. на пленумі Цк КП(б)У новим генеральним секретарем партії більшовиків України став Л. М. Каганович. На цьому ж пленумі ЦК КП(б)У, вже під керівництвом Л. М. Кагановича, 6-7 квітня було розглянуто й обговорено питання "Про районування" та прийнята відповідна резолюція, яка передбачала ліквідацію в УСРР поділу її території на губернії [10, с.173]. До цього питання про новий адміністративно-територіальний устрій двічі розглядало політбюро ЦК КП(б)У. 13 березня 1925 р. було вирішено, що губернії ліквідовуються, а замість цього буде утворено 41 округ і Молдавську АСРР [8, ф.1, оп.6, спр.58, арк.39]. 3 квітня 1925 р. політбюро ЦК КП(б)У затвердило текст і зміст проекту резолюції для пленуму ЦК КП(б)У [8, ф.1, оп.6, спр.58, арк.51].

Слухняний волі ЦК КП(б)У ВУЦВК на чолі з Г. І. Петровським 3 червня 1925 р. приймає постанову "Про ліквідацію губерній і про перехід на трьохступеневу систему управління". Згідно з цією постановою з 1 серпня 1925 р. в УСРР скасовувався адміністративно-територіальний поділ на губернії і впроваджувалась система округ - район - сільрада. З 15 червня 1925 р. територія УСРР, окрім Молдавської АСРР, поділялась на 41 округ. Запорізький край у цьому поділі був представлений Запорізьким, Мелітопольським і Маріупольським округами. Серед ліквідованих раніше створених округів був і Бердянський округ [11, с.436-437].

28 жовтня 1925 р. спільною постановою ВУЦВК і РНК України найменування "містечко" було замінено на найменування "селище міського типу" [3, с.97].

Наступний крок на шляху реформування адміністративно-територіального устрою, що торкнувся й нашого краю, ознаменувала постанова ВУЦВК і РНК УРСР від 2 вересня 1930 р. "Про ліквідацію округів і перехід на двоступеневу систему (район-центр) управління". На підставі даної постанови ліквідовувався адміністративно-територіальний поділ УсРр на округи й скасовувалися окружні виконавчі комітети. Районним виконавчим комітетам і міським радам були передані усі права окружних виконкомів, які, у свою чергу, підпорядковувалися ВУЦВК і РНК УРСР.

На території УСРР були створені 503 адміністративні одиниці: одна автономна республіка - Молдавська АСРР, 18 міст, виділених в окремі адміністративні одиниці, та 484 райони. До переліку міст, які отримали статус окремих адміністративно-господарських одиниць і свій бюджет, право безпосереднього спілкування з ЦК КП(б)У, ВУЦВК і Раднаркомом УСРР та іншими вищими республіканськими органами влади увійшли: Харків, Київ, Одеса, Дніпропетровськ, Миколаїв, Сталіно, Полтава, Житомир, Луганськ, Зінов'ївськ, Кременчук, Херсон, Вінниця, Запоріжжя, Бердичів, Дмитрієвськ, Суми, Маріуполь [12, с.117].

Передбачалось, що ця система буде максимально сприяти прискоренню виконання на місцях вказівок і розпоряджень республіканської влади із Харкова - столиці УСРР. В умовах розгортання складних процесів колективізації сільського