воду або полагодити пробоїну, перебуває під імператорським протегуванням і захистом. Кожен "в службе и присягою верности обязанный и служение военное или гражданское отправляющий, да поможет крушение или гибель терпящим и да приложит крайнее старание о спасении корабля или судна и людей, товара или груза и всего того, что только спасти возможно". Будь-хто з того, хто знайшов ушкоджений корабель або вантаж, повинен був забезпечити йому надійне зберігання і після цього в найменші строки повідомити про аварію повітовому справнику, або городничому, губернське правління, губернський і міський магістрат або ратушу, а також митницю, якщо вона була поблизу [22, арк.38].
Кожен, хто брав участь у спасінні судна та вантажу, мав отримати за свою допомогу відповідну винагороду. У випадках, коли судно розбивалося на відстані однієї версти від берега, нагородою кожному рятувальнику була четверта частина того, що вдалося врятувати. Якщо ж судно затонуло поблизу берега, рятівники мали отримати лише шосту частину від врятованого. Спасіння людського життя ніяк не оцінювалося. Рятівники мали це робити "из единой жалости и человеколюбия к ближнему и утопающему" [22, арк.40зв.].
Особам, які присвоювали собі вантаж з затонулого судна або не повідомляли вчасно про аварію справнику чи городничому, погрожувала судова відповідальність [22, арк.39]. Каралися й випадки продажу прихованого, а також його купівлі [22, арк.40].
Таким чином, російський уряд, починаючи з останньої чверті XVIII ст., прагнув максимально використовувати можливості Дніпровського шляху. Відновлення лоцманської служби, розчищення русла ріки в районі порогів і будівництво на них каналів були покликані не стільки покращити умови судноплавства на Дніпрі, скільки збільшити його пропускну спроможність. Тому досить низька аварійність на порогах - всього 0,4 %, - була наслідком не успішних дій уряду по забезпеченню безпеки руху рікою, а високим професіоналізмом лоцманів, які обслуговували цю ділянку.
Вихід у 1782 р. Уставу товариства купецького судноплавства по ріках і морях мав на меті наблизити російське морське законодавство до світових стандартів. Прописані в ньому інструкції та застереження на півдні України часто не виконувалися. Причиною цьому могла стати ще не досить досконала і жорстка організація системи влади і контролю на щойно приєднаних територіях.
Все це дає привід вважати організацію безпеки руху на Дніпрі в останній чверті XVIII ст. другорядним питанням, що вирішувалося під час розв'язання першочергової проблеми - збільшення вантажопотоку на Дніпрі в цілому і на Дніпровських порогах зокрема.
Джерела та література
Иловайскій А.С. Дн-Ьпровскіе лоцманы. - К., 1910.
ДнЬпрь // Словарь географическій Россійскаго государства, описывающш Азбучнымь порядкомь. - М., 1804. - Ч. 2 (Г - К).
Аварія // Энциклопедія военныхь и морскихь наукь / Глав. ред. Леерь. - СПб., 1883, - Т. 1.
Иловайскій А.С. ДнЬпровскіе пороги. - К., 1911.
Фосс А.Г. ДнЬпровскіе пороги и ихь вліяніе на торговые сношенія При-ДнЬпровскаго района. - Херсонь, 1885.
Афанасьев-Чужбинский А. ПоЬздка вь Южную Россію. Часть 1. Очерки ДнЬпра. - СПб., 1863.
Новіцкий Я. Сь береговь ДнЬпра: Очерки Запорожья // Сборникь статей Екатеринославскаго научнаго общества по изученію края. - Екатеринославь, 2005.
Яворницький Д.І. Дніпрові пороги: Географічно-історичний нарис. - Дніпропетровськ, 1989.
Філянський М. Від порогів до моря: (Дорожні етюди). - К., 1928.
БЬлявскій П.Е. ДнЬпрь // Энциклопедически словарь / Изд. Брокгаузь Ф.А., Ефронь И.А. / Т. ХХ. - СПб., 1901.
Соколовь А. ЛЬтопись крушеній и пожаровь судовь Русскаго флота, оть начала его по 1854 годь. - СПб., 1855.
Конкевич Л. ЛЬтопись крушеній и другихь бЬдственныхь случаевь военныхь судовь русскаго флота. - СПб., 1874.
Коргуевь Н. Кь лЬтописи крушеній и пожаровь Русскаго флота // Морской сборникь. - 1855. - № 1.
Бойко А.В. До історії Дніпровських лоцманів // Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України Запорізького державного університету: Південна Україна XVIII-ХІХ століття. - Вип. 1. - Запоріжжя, 1996.
Месячные сведения о глубинах воды на перекатах р. Н-Днепра от Александровска до Б-Лепетихи. 1922 г. // Державний архів Запорізької області (далі - ДАЗО). - Ф. Р-859. - Оп. 2. - Спр. 65.
Вопросные листки об авариях судов и происшествиях с людьми. 1921 г. // ДАЗО. - Ф. Р-809. - Оп. 1. - Спр. 37.
Справа про покращення умов судноплавства на ділянці від Олександрівська до Херсона. 1899-1900 рр. // ДАЗО. - Ф. 24. - Оп. 1. - Спр. 140.
Кузьменко В.В. Інженерна думка другої половини ХІХ століття про можливість судноплавства на Дніпрі // Етнокультурні процеси на Півдні України в другій половині ХІХ ст. Зб. наукових праць ІІ Регіональної наукової конференції 4-5 червня 1998 р. / Ред. кол.: Дєдков М.В. та ін. - Запоріжжя, 1998.
Копия указа о запрещении прибрежным жителям намеренно засарять фарватеры судоходных рек с целью вызвать аварию купеческих судов. 1765. // Центральний державний історичний архів України (м. Київ) (далі - ЦДІАК). - Ф. 1725. - Оп. 1. - Спр. 1038.
Дело о сплавке строительного леса для построения кораблей по р. Днепру от г. Киева до Кайдаков, с назначением охраны и расходованных сумм на сплавку. 1 июня - 8 августа 1778 г. // ЦДІАК. - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 8606.
Справа про видачу поручику Варапаєву Т. та капітан-лейтенанту Лежневу П. "открытых указов" про сприяння їм у сплаві корабельного лісу та морського спорядження р. Дніпром до фортеці Кодак.