Інша ситуація склалась із представниками роду Голубів, що вийшли до Слобідської України. Перші відомості про них знаходимо у 1661 р. в Сумському полку, куди емігрував Марко Алфьоров [46, арк.113зв.,250зв.,488]. Останній брав активну участь у заселенні цього краю і кількаразово повертався до Правобережної України, виводячи з Канівщини нові групи охочих поселитись в межах Московської держави [47, с.12]. На землях, виділених для козаків Герасима Кондратьєва, було сформовано Сумський козачий полк. М. Алфьоров розпочав службу з рядового полкової сотні і дослужився до сотника. Заселивши кілька сіл і отримавши царську грамоту на підтвердження маєтностей [48, арк.9-17зв.], Алфьоров увійшов до впливової старшинської групи, що гуртувалась навколо полковника Кондратьєва. Очевидним є патронат Марка Алфьорова та його синів Кіндрата і Андрія Маркових над близькими родичами Голубами. Останні займали козацькі уряди, звільнені Алфьоровими, і скуповували землі біля своїх родичів. Так, біля с. Марківка, яке заснував Марк Алфьоров було посаджене с. Голубівка [49, арк.198-199]. Зауважимо, що слобідські Голуби, не дивлячись на зайняті посади, внаслідок невірної економічної політики поступово зійшли на маргінес і не змогли в 20-х рр. XVIII ст. обійняти жодного керівного уряду в полку [47, с.15]. У свою чергу, Алфьорови утримували посади полкової старшини та сотників до середини XVIII ст., коли гегемонію Кондратьєвих у цьому регіоні було ліквідовано владою.

Серед представників роду, які залишилися на Правобережній Україні, на козацькій службі був син полковника Юрія Голуба - Тиміш Голуб з Морозович [50, арк.404-406]. Він фіксується серед товаришів однієї з козацьких хоругов у 1663 р. [2, б.320]. Детальнішої інформації про нього віднайти не вдалось.

Аналізуючи етапи утримування того чи іншого козацького уряду серед представників роду Голубів, відзначаємо про існування факту передачі посади від батька до сина та утримання посад в колі родини. Наприклад, сотником Роменським був Василь Олефіренко, а згодом його син Кіндрат Васильович [51, арк.26]; сотником Сумським був Марк Алфьоров і цю ж посаду зайняв його син Яків Маркович та онук Олексій Якович Алфьоров [47, с.15,24,30]; Іван Мануйлович отримав уряд сотника Глухівського? на якому перебував певний час його вітчим Василь Ялоцький [52, арк.38]; ділили Новгород-Сіверське сотництво у 20-х рр. XVIII ст. брати Мануйло та Данило Зіневичі [53, арк.14; 54, с.113]. Одночасно керівні посади Насташської сотні у 1654 р. займали Костянтин Занкович, його племінник Григорій Филипов із сином Іваном Грещенком [15, с.56].

Подаємо таблицю представників роду Голубів, які належали до стану українського козацтва.

Узагальнені дані про службу представників досліджуваного роду дають результати в наступних соціально-політичних зрізах:

кількість осіб задіяних у службі полково-адміністративної системи козацької доби;

кар'єрне зростання в часовому просторі, або ж гальмування по переміщенню;

час посідання урядів;

ротації урядів та переміщення в колі військового товариства.

Усього до козацького стану входило 62 представники роду Голубів. З них: 7 не належали, ані до старшини, ані до товариств; 22 представники несли козацьку службу лише серед військового товариства, троє з яких були вихідці з канцелярій. Найдовше перебували в козацькому війську: Данило Йосипович Зіневич - 57 р., Марк Алфьоров - 53 р., Йосип Данилович Зіневич - 49 р., Кіндрат Маркович Алфьоров - 44 р. та Андрій Андрійович Фай-Зіневич - 41 р. З них знаходились на старшинських урядах: Д.Й. Зіневич - 4 р., М. Алфьоров - 44 р., Й.Д. Зіневич - не зафіксовано. К.М. Алфьоров - 44 р. А.А. Зіневич - не зафіксовано. Причина довгого перебування у війську саме сім'ї Зіневичів ймовірно криється у службі серед військового товариства. Економічна стабільність родини за рахунок власних прибутків з ґрунтових і пасивна участь у керівництві Гетьманщини, а, отже, і відсутність урядів, а разом із цим постійних військових відправ, певним чином гарантувало збереження біологічної форми існування. Пояснити великі часові рамки обіймання урядів М. та К.М. Алфьорових - не видається можливим. Сумський полк, був однією із небагатьох військових одиниць Московської Держави, а згодом Російської імперії, який брав участь у всіх війнах цієї країни. Можемо припустити існування фактору генетичної спадковості "довголіття". Так, Олефір Голуб, предок у п'ятому коліні спорідненості, отримав гетьманську булаву, маючи близько 80 р. [47, с.106].

Найдовше на одному уряді перебували Сумський сотник Марк Алфьоров - 44 р. та Глухівський сотник Іван Мануйлович - 14 р., причому останній суміщав сотництво із генеральними урядами. Цим факторам сприяли входження обох старшин до керуючих кланів власних козацьких адміністрацій.

Серед роду Голубів присутня незначна кількість осіб, які достатньо часто, по відношенню до родичів, змінювали протягом життя посади в козацькій ієрархії. Так, Костянтин Іванович Голуб - 8 разів, Олефір Голуб - 7 разів і Іван Мануйлович - 7 разів переміщувались у владній вертикалі Війська Запорозького. Для Олефіра Голуба, ця цифра набута за рахунок трьохразового обрання на гетьманство та утримування полковничого пірнача в період між гетьманствами. Кар'єра Івана Мануйловича розпочинається у 1709 р., коли він стає генеральним