До ліквідації махновщини і обробки населення в "радянському дусі" підключили створену губернською військовою нарадою Надзвичайну трійку - чиновників, наділених досить широкими повноваженнями судити та вирішувати долі людей (часто - аж до розстрілу).

Трійка придушувала збройний опір населення, "викачувала зброю та інше військове майно", змінювала склад обраних місцевими жителями органів влади тощо. Її просування по території губернії супроводжували озброєні військові загони. Протягом діяльності такої трійки в Олександрівському повіті протягом 1922 р. нею було вилучено в населення 1093 гвинтівки, 211 револьверів, 697 обрізів, 1 кулемет, 265 шашок та багато іншої зброї. Але надзвичайно вражає інший перелік конфіскованого. Це - 109 корів, 17 коней, 517 овець, 596 ряднин, 290 подушок, 334 рушників, 17 ліжок, 25 ковдр, 27 простирадл, 100 пудів сіна, 980 пудів соломи, 240 пудів полови. Тобто селянина, який не поділяв більшовицьких ідей, нахиляли до них методами економічного впливу - підриваючи його господарство [34, с. 7].

Маршрут Надзвичайної трійки супроводжувався організаційними засіданнями, судовими процесами, мітингами. Така "робота" з політичного "перевиховання мас" виявилася надзвичайно ефективною, вселяючи жах і покірливість владі.

Система репресивних органів радянської влади на Запоріжжі, як і скрізь, зазвичай знищувала противників без суду і слідства. Проте для більшої ефективності діяли ще й репресивні органи, які спиралися на силу "революційного порядку". На Запоріжжі протягом 1921-1922 рр. діяв губернський революційний трибунал. В його засіданнях вирішувались кримінальні справи, в тому числі й про "бандитизм" та "контрреволюцію". Тільки з 1 лютого по 1 серпня 1921 р. до його розгляду передали 1212 справ [35].

Як і повсюдно, після встановлення радянської влади, на Запоріжжі розгорнула діяльність губернська надзвичайна комісія (ЧК). Наприкінці 1921 р. вона звітувала губернському з'їзду Рад про те, що нею заарештовано 495 чол., з них 19 чол. вже засуджено до концтабору [36].

Починаючи з листопада 1920 р. - після вигнання врангелівців - в губернії відкрили судово- слідчий, каральний, та ін. підвідділи губернського відділу юстиції, а згодом подібні - в Гуляйполі та Великому Токмаку [37; 38]. Вони теж вершили "революційний суд" та доглядали за ДОПРами (абревіатура -"Дом общественных принудительных работ") та концтабором, де перевиховувався "різний буржуазний елемент". Концтабір знаходився на території с. Кічкас, яке існувало до затоплення Дніпробудом на правому березі Дніпра біля підніжжя греблі Дніпрогесу. В середині 1921 р. в концтаборі утримувалось до 600 в'язнів.

Тільки вдавшись до надзвичайних, репресивних заходів, влада змогла досягти перелому в боротьбі проти свого народу і примусити його жити за законами "воєнного комунізму".

Голод 1921-1922 рр. У 1921 р. сільське господарство, що було основою економіки Запорізького краю, зазнало суворого випробування посухою. Воно виявилося ще досить слабким, не змігши відновити свої сили після недавніх воєнних подій. Не вистачало техніки, інвентарю. Селяни не встигли розорати і засіяти всі посівні площі. А те, що було засіяно, знищила спека. За умов жорстокої податкової системи продрозверстки, яка відбирала більшість врожаю, над Запоріжжям нависла загроза голоду.

Держава не зважала на неврожай і викачувала з села максимум можливого. Її ставлення до селянства і ситуацію на місцях дає зрозуміти передова стаття одного з номерів газети Гуляйпільського повітового ревкому і повітового комітету КП(б)У "Известия". Зважаючи на проголошену ЦК РКП(б) нову економічну політику і, зокрема, заміну продрозкладки продподатком, на місцях з селянина вимагали погасити "заборгованість" за продрозкладкою, а потім - у цьому ж році з нового врожаю перейти до сплати продподатку. Газета писала: "Одночасно з посиленою і терміновою здачею решток старої розверстки, тепер же починається підготовка до збору податку і починається товарообмін" [39].

Весною 1921 р. Запорізька губернія, очищена від білогвардійщини, притягнула до себе величезні маси голодного населення з Росії. Її буквально наводнили т. зв. "мішечники", які їхали сюди, щоб обміняти будь-що на зерно. Ця обставина була несприятливою для влади, адже вона загрожувала виконанню плану продрозверстки. Тоді 23 травня в Запоріжжі створили Надзвичайну продовольчу п'ятірку. До її складу увійшли найбільш впливові особи: голова губвиконкому, представники продовольчих органів, військового командування, парткому КП(б)У, ЧК та уповноважених від Раднаркомів РСФРР і УСРР [31, с. 5].

Було рішуче перекрито вільний в'їзд на територію губернії і мобілізовано всі можливі заходи, щоб перехопивши ініціативу, вивезти з губернії наявний хліб. У найпершому засіданні продовольча п'ятірка постановила створити повітові продовольчі п'ятірки в повітових центрах, виставити загороджувальні загони вздовж залізничних ліній, мобілізувати і вислати всіх відповідальних і партійних працівників для проведення роботи в повітах. Рішення виконувались без зволікань. Було організовано по 3 загороджувальних загони на лініях Південної і Катерининської залізниць, зокрема на станціях Мокра, Пологи. Один із загонів був "летючим", Він діяв між станціями Запоріжжя - Сокологірне. Транспорт працював передусім на потреби викачування хліба. У п'яти волостях мобілізували всі підводи. Червоноармійців використовували як вантажників. Драконівські методи забороняли будь-який в'їзд на територію губернії і вивезення продовольства. В результаті цих заходів до 1 серпня з території Запорізької губернії було відправлено, переважно на північ і в Донбас, 2042 вагони хліба. (майже 33 тис. тонн) [31, с. 8].

Після того, як партійне завдання