О. В. Кривошея

ТЕСТАМЕНТИ ЯК СКЛАДОВА ФАМІЛЬНИХ АРХІВІВ

Фамільні архіви розкривають між нами повсякденне життя наших пращурів; через документи, які зберігаються в них, ми можемо дізнатися не тільки про життя декількох поколінь тієї чи іншої родини чи навіть усього найвищого суспільного стану, але й про історію України.

Як правило, родинні збірки були рукописними і включали в себе переважно правові акти на різного роду земельні володіння. Також сюди входили матеріали судових справ, метричні документи, листування, документи про службову діяльність. Не останнє місце серед них займали і тестаменти, які відігравали ключову роль у безконфліктному розподілі майна поміж спадкоємцями у той багатий на суперечки майнового характеру час.

Г. Папакін нарахував 114 фамільних архівів української лівобережної старшини другої половини XVII - початку ХХ ст. [1, с.214], але, на жаль, доля більшості з них невідома.

Приватно-правові акти (від латинського "actus" - офіційний документ) складалися приватними особами й були вільним волевиявленням з різних питань. Вони мали регулювати земельні, матеріально-грошові, сімейні та інші відносини між ними. За видовою ознакою документи цієї групи дуже різноманітні: це і купчі, що стверджували купівлю земель та маєтностей; і закладні, що засвідчували в присутності свідків закладення під позику землю чи майно, і роздільні, що зазначали поділ майна чи грошей між приватними особами, насамперед родичами; і полюбовні, в яких відображалася добровільна домовленість між родичами про розподіл землі чи майна; і відпускні, які засвідчували добровільне звільнення селянина поміщиком від залежності чи з кріпацтва, арендні, що регулювали обов'язки орендатора перед власником села чи маєтку; і духовні [2, с.41], які регламентували порядок отримання спадку за заповітом, та були спрямовані, насамперед, на збереження миру між спадкоємцями та претендентами на спадщину після смерті заповідача. У духівницях перераховувалося як рухоме, так і нерухоме майно, яке належало заповідачу, зі вказівкою, що саме мав отримати той чи інший родич. Незаперечною є думка про високу репрезентативність тестаментів для генеалогічних досліджень, адже в них "простежується вся система родинних зв'язків" [1, с.265].

У значній частині заповідних актів можна зустріти відомості про майнові конфлікти, а також про суперечки (ще за життя заповідача) майнового та немайнового характеру поміж родичами або сторонніми зацікавленими особами (найчастіше боржниками чи кредиторами). Ця інформація є різноплановою, оскільки зафіксовані в тестаментах конфлікти на момент складання документа перебували на різних стадіях розвитку. Інші конфлікти породжувалися самим укладанням заповіту і мали розвиток у майбутньому, наслідком чого могли стати оскарження духівниць та невиконання останньої волі заповідача.

Зміст тестаменту залежав від матеріального становища заповідача, характеру його діяльності, а також особистого характеру. Тому, при загальному стандартному оформленні документа, духівниці відрізняються одна від одної.

Спробуємо проаналізувати тестаменти, які знаходились в деяких родинних збірках.

У родинних паперах Сулим, Скоруп та Войцехович збереглися тестаменти вдови генерального хорунжого Івана Сулими Марії Полуботківни [3, с.48-55], Григорія Дем'яновича Скорупи [3, с.223- 225], Марини Григорівни Єсимонтовської, уродженої Скорупи [3, с.247-249], Ганни Іванівни Войцехович, уродженої Чарниш [3, с.278-280].

В останній день січня 1728 р. у власному домі в с. Сулиминцях склала заповітний акт вдова генерального хорунжого Івана Федоровича Сулими [4, с.52] (? - 1721), донька переяславського полковника Марія Леонтіївна Полуботко. У документі вона дала розпорядження стосовно сорокоусту [5, арк.161], а також відписала своїй меншій доньці Марфі Тарасовичовій худобу [3, с.50], іншим донькам не заповіла нічого, а вказала на те, що вони раніше все уже отримали. Своїм 4 онукам - донькам померлого старшого сина Федора - 2 хутори (Попереченський у Стародубському полку з ґрунтом, гаями, полями, сіножатями, млином на р. Стечні в 2 кола з ступником та винницю та інший в степу Яготинському Переяславського полку на р. Журавці), млин у 2 кола на греблі в Баришівці. с. Кучаків, виділене батьками Федору, заповіла іншим своїм синам. Онуку, сину померлого сина Самійла, відписала ґрунт у Воронківському повіті з угіддями та селами Калним та Старим, у випадку його смерті все мало відійти до його дядьків - братів батька. Сину Івану залишила с. Лебедин з грунтами, винницею, двір в Баришівці, млин в 2 кола та ступник на греблі Баришівській, хутір Кущовський в Яготині на Ржавці, с. Старицю з угіддями, тамошнім хутором та гаями (після своєї смерті та видачі заміж онучок), греблю з ставом в с. Дареєвську Стародубського полку з млином в 2 кола, грунт в с. Лукині, зброю. Меншим синам, Семену та Степану, по половині заповіла с. Сулиминці з угіддями, полями, гаями та сінокосами, винницею, млинами Бочечковськими та ставом Сухоступівським, с. Кучаків з грунтами, с. Скопці з грунтами та хуторцями, двір в Баришівці, 2 шинка (один з них з гумном та левадою), млин на Баришівський греблі в 2 кола, грунт Максимовичівський з двором в Яготині та лісом в окопі над Супоєм, гай в Студениках, хутір на р. Журавці, греблю Чаусівську з млинами, та рухомі речі. Семенові заповіла с. Михалчину Слободу в Стародубському полку з винницею та млином, а Степанові с. Гудівку з млином [3, с.52]. Писав тестамент зі слів заповідачки Андрій Грабовецький, який також завірив документ своїм підписом. Сама ж заповідачка замість підпису