Тестамент шляхтича герба "Шелінга", бунчукового товариша у Стародубському полку [4, с.135] (? - 1728 - 1741) Григорія Дем'яновича Скорупи [3, с.223-225], який був складений у Стародубі та датований 20 травня 1752 р. Заповідач відписав всі маєтності, млини, грунти та угіддя свої дружині - доньці значного військового товариша Настасії Степанівні Ширай, про яку з тестаменту дізнаємося: "чрез сорок лет со мною добропорядочное обхождение и в набітие наших добр труда" [3, с.224], з тим щоб вона потім розділила їх між синами Іваном та Павлом та видала заміж доньок "з отправою по благоусмотрению своим и по могуществу приходячих со всех предписанних добр наших доходов" [3, с.225]. Слід додати, що дружина заповідача Настасія Степанівна не надовго пережила чоловіка - вона померла 8 березня 1754 р.

Із заповіту вдови бунчукового товариша, рідної сестри полкового обозного стародубського Павла Григоровича Скорупи, Марини Григорівни Єсимонтовської, довідуємося, що написаний тестамент 1 лютого 1765 р. згідно з "порядком малоросійським". Вона заповіла с. Буду, д. Писарівку з підданими, ріллями, сіножатями, лісами брату Павлу Скорупі; жилий двір в Мглині, млин на р. Ворнусі та сіножать - своїм племінникам (синам померлого брата бунчукового товариша Івана Скорупи) Івану, Володимиру, Олександру та Петру Скорупам. Вона розпорядилася продати пляци при м. Мглині, городи, ріллі й сіножаті з усіма угіддями, двір в Стародубі, а також рухоме майно, а гроші віддати Павлу Скорупі [3, с.248]. Рідким явищем є заповідання майна родичам не першої черги (дядько, тітка), але в цьому документі ми маємо саме такий приклад: дядьку Івану Степановичу Шираю вона заповіла дві ікони та інше рухоме майно; сестрі Пелагеї - худобу та рухоме майно; племіннику свого чоловіка, військовому канцеляристу Івану Стефановичу Єсимонтовському та писарю земському стародубському Степану Івановичу Чорнолузькому - рухоме майно. Окремо заповідачка висловила бажання, щоб її брат Павло з грошей, які надійдуть йому за продаж її майна, виділив 200 карбованців на фундування в с. Буді нової церкви [3, с.249], а залишок - роздав церквам на спомин її душі. Заповідачка сама підписала свій тестамент, що свідчить про її писемність. Свідками складання цього документа були осавул полковий стародубський Григорій Гаєвський, сотник новоміський Андрій Силевич, значковий товариш Захар Ширай. Записував же цю духівницю та також підписав її возний земський стародубський Іван Семака [6, арк.1-3].

У "Мотижинському архіві" зосереджено 5 заповітів, які стосуються Переяславського полку: колишнього полковника Федора Івановича Сулими [7, с.8-10], вдови бригадира Опочиніна Євдокії Іванівни (уродженої Сулими) [7, с.63-66], місцевого полковника Семена Сулими [7, с.108-109], а також бурмістра переяславського Івана Яненка [7, с.115-116] та сотника баришівського Григорія Лизакевича [7, с.214-217].

Розпочнемо з характеристики тестаменту з фамільного архіву Сулим. 1691 р. склав заповіт представник однієї з найбагатших і найвпливовіших родин Гетьманщини, нащадки якої протягом більш ніж сто років займали полкові і генеральні уряди, син запорізького гетьмана, колишній полковник переяславський, значний військовий товариш Федір Іванович Сулима [4, с.52]. На спомин душі своєї та померлої першої дружини Ганни Зеличівни він залишив певну суму грошей. Своє майно розподілив так: дружині Марії - двір в Баришівці, ріллю, худобу, 200 золотих; сину Яну (Івану) - 800 червоних золотих, комору, звернув увагу на те, що 3 доньки не мають мати жодних претензій на добро, онуку Дмитру Максимовичову - коня [7, с.9].

18 вересня 1750 р. "при старости лет своїх" у містечку Богодухові склала заповіт донька генерального хорунжого Івана Сулими Євдокія, яка в першому шлюбі була дружиною бунчукового товариша Григорія Івановича Черняка, а в другому - бригадира Данила Юрійовича Опочинина. Це була досить забезпечена жінка, оскільки володіла частиною майна батька, та двох чоловіків. Своїм спадкоємцем назвала брата - полковника Семена Івановича Сулиму й зобов'язала його віддати племінникам - бригадиру Григорію Васильовичу Осипову з дружиною Євдокією Семенівною та бунчуковому товаришу Лубенського полку Андрію Івановичу Новицькому з дружиною Марією Семенівною одяг, посуд, деяку худобу, коштовні прикраси, донькам брата Семена Пелагеї - коштовності, а Марії (яка при ній мешкала й виховувалася) - коштовності, гроші, хутряні вироби.

Слобідку Данилівку та хутір Полуозерівський в Потлавському полку заповіла брату Семену з тим, щоб він їх продав, а кошти віддав на спомин її душі в дівочий Пушкарівський монастир [7, с.63-66]. Замість неї документ підписав полковник Петро Дмитрович Бульський, писав духовну підканцелярист полкової канцелярії Охтирського полку Петро Федорович Лесевич.

Аналіз фамільних архівів засвідчує, що іноді протягом життя складався не один тестамент. 26 квітня 1766 р. склав черговий тестамент (попередній був написаний у 1737 р.) син генерального хорунжого, полковник переяславський Семен Іванович Сулима, яким усі свої рухомі та нерухомі маєтності заповів дружині Парасці Василівні Савич [7, с.108]. Того ж року документ був поданий до Переяславського полкового суду.

До фамільного архіву