Тестаменти значного військового товариша [4, с.25] Григорія Михайловича Гамалії та його вдови Марії Василівні не були виділені в окрему родинну збірку, а зберігаються в збірці Лазаревського в Інституті рукописів НБУ ім. В.І. Вернадського. 16 листопада 1694 р. у Лохвиці склав духовний заповіт Григорій Михайлович Гамалія, яким всі свої значні володіння, не маючи дітей [39, с.11], залишив дружині Марії Василівні [5, арк.33-33зв.]. Висловив бажання бути похованим при церкві Різдва Пресвятої Богородиці. Цікавим є той факт, що після складання документу Григорій Михайлович прожив ще 8 років - до 1702 р. [40, с.107]. Через 22 роки (17 серпня 1716 р.) теж в Лохвиці склала духівницю його вдова Марія Василівна. Вона уступила Київському Михайлівському монастирю різні грунти: млин на греблі Хрулівській на р. Сулі з 6 каменями й 3 колами ступними, с. Хрулі в Сенчанській сотні з людьми, палацом, озерами, луками, сінажатьми, лісами, ріллями, хутір Ведколівку під Коновалом в Лубенському полку [41, арк.25]. Сину двоюрідного племінника Івану Михайловичу Гамалії, майбутньому сотнику лохвицькому, "в вечное уживание" відписала на тій самій греблі млин з 4 каменями й 2 колами ступними, сад й слобідку з людьми під Христинівкою [5, арк.85зв.].
Ймовірно існувала збірка паперів Немировичів-Данченків, яку використав при написанні "Малороссийского родословника" В.Л. Модзалевський. У його праці є згадки про 4 тестаменти представників цієї родини. За даними історика, 15 жовтня 1707 р., "достигнув лет, старостию преклонных", склав заповіт військовий товариш Матвій Данилович Немирович-Данченко, який ґрунт Бранівщизну заповів усім синам порівну. На той час з чотирьох його синів живими були троє (Семен, Пилип та Іван), а четвертий - Микита - загинув під Биховом у 1707 р. [9, с.630]. Крім того, Семен отримав двір "веде Рубцова млива" [9, с.631], Пилип - урочище Брод (займище млинове на броду Істровському) [9, с.636], Іван - млинок з 2 підданими і хутором в с. Чубковичах над р. Істровкою [9, с.637]. У 1707 р. склав заповіт син Матвія - значковий товариш Стародубського полку Микита Матвійович Немирович-Данченко, за яким його сини Гнат, Григорій та Іван отримали разом з дядьком Семеном жилі двори й ріллю в Стародубі [9, с.631]. Його син Григорій Микитович [42, с.98] 16 листопада 1765 р. заповів своїй сестрі Ганні (дружині значкового товариша Федора Георгійовича Косовича) двір в Стародубі [9, с.639]. У 1735 р. склав духівницю брат Матвія другий полковий осавул стародубський, сотник топальський [30, с.113] Пилип Немирович-Данченко. За заповітом, син Степан отримав хутір Істровський, син Іван - млин Сновський і слобідку [9, с.640], син Петро - підданих в с. Лакомій Буді, замотаєвський млин з полем і греблю вверх озера Замотаєвського, доньки Мотря, Єфросинія та Євфимія (на той час ще не заміжні) отримали "по коню, рублей по 12 кождому цена, по 2 корови" [9, с.641]. Таким чином, нам відомі тестаменти представників 3 поколінь родини.
З родинних документів Мартосів нам вдалося відшукати заповіти полкового судді лубенського Мартина Васильовича Мартоса, його молодшого брата - полкового обозного лубенського Павла Васильовича та сина останнього Михайла.
25 липня 1701 р. через хворобу склав духівницю Мартин Васильович Мартос [9, с.482-485]. Він відписав певну суму грошей на лохвицькі церви, своєму батьку-ієромонаху (100 золотих), онукам Настасії та Василю Івановичам (по 1000 золотих), доньці Марії (4000 золотих), другій дружині Катерині (3000 золотих), її' синам Михайлу та Івану (по 2000 золотих). Доньці та дружині - прикраси. Грунти Мануйлівські з млином на р. Сулі та двором й броваром, двір Вовковський - дітям сина Івана - Настусі та Василькові. Млин на р. Сулі - по половині дружині та доньці Марії. Грунт Доровикувщину з 2 сіножатями, двір Позницький з млинком, вишняком, господарством - дружині з її дітьми. Двір шинковий Пестичковий, 2 світлиці та столову, двір по пекарню, місце на ринку - доньці Марії. Срібло, мідь,