27 серпня 1737 р. виказала останню волю донька Якова Лизогуба, вдова генерального осавула Степана Івановича Бутовича Марія. За цим документом, її син Дем'ян отримав частину с. Солонівки Городницької сотні, сл. Смяч, пустий пляц в Седневі і пляц в Чернігові, його брат Степан - сс. Карильськ, Черевки, Хотивель, % Старосілля і двір в Седневі [47, с.124], її онуки Іван, Петро та їх сестри отримали % вотчини Старосельської [47, с.128]. Є згадка про те, що у 1749 р. склала духівницю її сестра - вдова сотника конотопського Андрія Федоровича Кандиби Домникія Яківна [47, с.262]. Представник іншого покоління родини бунчуковий товариш [4, с.106] Семен Семенович Лизогуб своїм тестаментом від 25 червня 1781 р. залишив маєтності доньці Тетяні, дружині Опанаса Дем'яновича Гоголя-Яновського [9, с.106]. Син бунчукового товариша, прапорщик Роман Костянтинович Лизогуб у 1782 р. заповів с. Івашківку та хут. Суховирський з угіддями (через безпотомність) брату Василю та сестрі Ганні (Сахновській) [9, с.109].
Існував фамільний архів Кочубеїв, до складу якого у ХІХ ст. потрапили і документи Черняків та Іскрів [1].
Видатному описувачу сімейної побутової історії В.Л.Модзалевському вдалося попрацювати з тестаментом полковника полтавського Василя Васильовича Кочубея, який був складений за 9 днів до його смерті - 12 грудня 1732 р. у власному домі в с. Жуках. Заповідач відписав 5000 крб. на монастирі, "убоие церкви и самих убогих людей", 500 крб на "репарацию" церкви Трьох Святителів в Києві при Софійському соборі, яку побудував його батько Василь Леонтійович [48, с.530]. Старшому сину Семену заповів: сс. Жуки з батьківським двором, Стасівці, Локощину, сельця Демидівку, Іскрівку, дер. Тамлик, Федорівку (під м. Біликами), 2 двора в Полтаві, 15 лавочних комор на базарі і 2 комори в крамарському ряду, на р. Ворсклі млин Трибовський, млини Стасівські, млин під м. Біликами, 2 млини на р. Голтві в с. Демидівці й млинок на р. Тамлику, грунти біля Демидівки при р. Голтві та хут. Коломаці, грунти Ясиковські, сінокоси з водопоями Дорогобідовськими, хутори Піщанського, Роменцевський та Савченков, пасіки Жуковську й Стасівську, грунт на уроч. Герциковські й Заводовські, дворище в с. Малих Будищечках з солодовнею й підсусідками, за р. Ворсклою грунти на р. Свінківці, землі на Вищому та Нищому Тамлику. Другий син Василь отримав: с. Ярославець з людьми та 2 дворами, пасікою, млинком на р. Ворглі, с. Дубовичи з людьми, ставком, млинком та хут. Ретиком з двором, винничним заводом, млинок старий та новий, млинок Яциковський, на уроч. Гайіороні степ й хутір з млинком, с. Стару та Нову Гути з винокурнею та скляним заводом. Третій син Павло отримав: с. Диканьку, дер. Нові Млини, с. Іскрівку овенстьку, хут. Кочубіївку з людьми, млини на р. Ворсклі в дер. Нових Млинах, млинки, хутір з млинком, хут. Баляснівський з ставком та млинком, млинок на степу Седаковому, хут. Стрелицький, хут. На Середній Голтві, сінокіс на р. Коломаці Чутова Долина, Диканську та Ровенську пасіки. Молодший син Петро отримав: с. Кунашівку з двором, греблею та млином, дворище в с. Бахмачі, в Бахмацькій сотні с. Тиницю з людьми, двором та хутором Пісковським, в Батурині двір та млин на р. Сеймі з греблею, млин в м. Нових Млинах на р. Сеймі, грунти неподалік с. Озарич та Мельні, в Сосницькій сотні с. Змітнів з людьми; с. Рудяків над Дніпром з людьми й двором, двір в Києві на Подолі біля церкви Воскресіння Господня, частину борової пущі з двором та винокурнею, 2 млини на р. Знобі й