про підозри щодо виникнення таких. Командирам наказувалося залучатися прихильністю мешканців до російської влади. Окрім контролю, на командирів покладалися ряд адміністративних та судових функцій і здійснення податкового збору.
У земських комісарів інколи виникали непорозуміння з колишньою запорозькою старшиною, яка була залучена до управління ще П. Норовим [13, с.5]. Непорозуміння скоріш за все виникали на ґрунті небажання передавати свої повноваження російській адміністрації та залишатися осторонь управління регіоном.
Окремо слід наголосити на долі запорозької старшини в управлінні регіоном. По зруйнуванню Запорозької Січі запорозька старшина стала активно домагатися зрівняння у правах з російським дворянством. Російська влада пішла на зустріч старшині. Починаючи з 1775 року спостерігаємо поступове зрівняння чинів запорозької старшини з військовими чинами Російської імперії та початок роздачі земель [15, с.783-790], що автоматично надавало їм дворянство. Після уведення на півдні України "Установлень щодо управління губерніями" у 1784 році, нобілітована козацька старшина долучилася до активного управління регіоном шляхом виборного чиновництва через дворянські збори [10, с.211-217]. Зокрема пости предводителів дворянських зібрань та засідателями обіймали Сидір Білий, Опанас Ковпак, Мартин Височин та інші [10, с.215].
Катастрофічна нехватка чиновництва цивільного відомства відповідного рівня вирішувалася шляхом залучення військових чинів, які активно роздавалися у той час Г. Потьомкіним, у тому числі й лояльно налаштованій козацькій старшині [16, арк.410]. Г. Потьомкін користуючись віце-, а потім й президентством у Військовій колегії мав змогу більш-менш вільно роздавати військові чини. Таким чином, головному очільнику регіону вдалося заповнити місця в губернських та повітових установах.
Менш заможні вихідці з козацького стану були вимушені йти на державну службу з причини ризику зубожіння. Служба в повітових та губернських установах давала їм кошти на життя та шанси вислужитися та отримати чин. В основному вони йшли в канцелярські службовці.
Підбиваючи підсумки огляду, слід зазначити, що друга половини XVIII століття в історії Південної України ознаменувалася активною політикою урядових кіл по відношенню до колишніх мешканців Запорозьких Вольностей. У перші роки по зруйнуванню Запорозької Січі козацтво опинилося під пильним контролем місцевого губернського та повітового чиновництва. З іншої
сторони йшов процес залучення колишньої запорозької старшини до управління регіоном шляхом зрівняння їх у чинах з військовими чинами Російської імперії.
Джерела та література
Новицкий Я.П. История г. Александровска (Екатеринославской губернии) в связи с историей возникновения крепостей Днепровской линии (1770-1806 гг.). - Екатеринослав, 1905.
Полонська-Василенко Н.Д. Заселення Південної України в середині XV!!! століття (1734-1775) // Запоріжжя XVIII століття та його спадщина. - Мюнхен, 1965. - Т. 1.
Полонська-Василенко Н.Д. До історії першої Неросійської губернії // Запоріжжя XVIII століття та його спадщина. - Мюнхен, 1965. - Т. 1.
Дружинина Е.И. Северное Причерноморье в 1775-1800 гг. - М., 1959.
Бойко А.В. Запорозький зимівник останньої чверті XVIII століття. - Запоріжжя, 1995.
Бойко А.В. Запровадження общинного устрою на Півдні України // Південна Україна XVNI-XIX століття. Записки науково-дослідної лабораторії Південної України зДу. - Вип. 1. - Запоріжжя, 1996.
Маленко. Л.М. Козацький фактор в адміністративній політиці уряду на півдні України першої половини ХІХ століття // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Вип. VIII. - Запоріжжя, 1999.
Савченко І. Обов'язки командирів в Азовській Губернії (1775-1776 рр.) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - К., 1999. - Т. 5.
Савченко І. Козацький фактор у адміністративній політиці російського уряду у 70-80-х роках XVIII століття // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - К., 2001. - Т. 6.
Сурева Н. Перетворення запорозької старшини на російське дворянство в останній четверті XVIII століття // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - К., 2001. - Т. 6.
Полное собрание законов Российской империи с 1649 года. Собрание Первое. - СПб., 1830. - Т. XX.
Богуміл А. К истории управления Новороссии князем Г.А. Потемкиным. Ордера 1775 и 1776 года. - Екатеринослав, 1905. - Вып. 2.
Шиян Р. Діяльність Земських комісарів на території колишніх Запорозьких Вольностей у перші роки після ліквідації запорозького устрою // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя, 1999 р. - Вип. VI.
Козирєв В.К. Матеріали до історії адміністративного устрою Південної України (друга половина XVIII - перша половина ХІХ століття). - Запоріжжя, 1999.
Багалій Д. Наследники Запорожских земель // Киевская Старина. - 1885. - № 4.
Російський державний архів давніх актів. - Ф. 16. - Оп. 1. - Спр. 797. - Ч. 6: "Бумаги к князю Г.О. Потемкину по Новороссийской губернии за 1764 г."