П. А. Горішній

КОЗАЦЬКИЙ ЦВИНТАР У ЧИГИРИНІ: ПОХОВАЛЬНИЙ ОБРЯД, АНТРОПОЛОГІЯ, АРХЕОЛОГІЧНИЙ МАТЕРІАЛ

Під час охоронних археологічних досліджень у Чигирині в 1989-1994 рр. в нижньому місті було виявлено і досліджено залишки козацького цвинтаря ХУІ-ХУІІ ст.

Цей цвинтар був розташований біля древньої церкви в ім'я Преображенія Господня, залишки якої вдалось простежити й дослідити під час розкопок згаданого цвинтаря. Протягом трьох польових сезонів на цвинтарі було відкрито й досліджено понад 260 поховань. Супроводжуючий археологічний матеріал дає підстави датувати ці поховання кінцем ХУ- серединою XVIІ ст. Це досить різноманітні керамічні вироби, монети, підківки до чобіт, свинцеві кулі, деталі рушниць, ножі, сокири та інші побутові речі.

Вперше було проведено антропологічні дослідження такої великої кількості поховань ХУІ- ХУП ст., що дає в розпорядження історичної науки нові можливості у вивченні етнічного складу населення та його походження.

Майже всі поховання орієнтовані на захід та південний захід. Поховання мали свій обряд, що досі не зустрічався на інших пам'ятках. Небіжчиків клали випростанно на спині, головою на захід чи південний захід, руки похованих були на грудях або животі, а в більшості з них одна рука покладена на плече, а інша - на грудях чи на животі. В окремих похованнях руки небіжчиків були схрещені на грудях. В деяких похованнях в домовину ставили горщики чи інші вироби з кераміки. Поховання, в основному, здійснені в дерев'яних домовинах, видовбаних колодах, а інколи покійників клали просто в землю без домовини.

Розміри поховальних ям зафіксовано наступні:220х70х50 см, середні 170x50x45 см. Дитячі поховання були в ямах розміром 100x40x30 см, 95x40x35 см і менші.

Домовини для дорослих були зроблені розміром 170x40x40 см, 160x40x25 см, для дітей 120x45x35 см і менші. Домовини були збиті чотирма чи шістьма кованими цвяхами, а більшість з них скріплювалась без цвяхів - дерев'яними шпунтами. Цвинтар мав окрему ділянку в північній частині, де була похована велика кількість дітей.

Простежена значна кількість людських кістяків із слідами враження стрілою, ударів шаблею, списом чи іншою холодною зброєю. На деяких кістяках просліджені уламки від ядер, які застряли в кістках скелетів, що, ймовірно, стало причиною смерті цих людей. На деяких черепах є сліди від куль, одна свинцева куля виявлена в щелепі покійного. В одному з поховань виявлені ступні ніг дорослої людини, закопані в невеличкому ящику.

При дослідженні поховання №148, яке належало молодій жінці, було виявлено жіночий головний убір - очіпок, зшитий із парчевої тканини із срібних та золотих ниток. Очіпок прикрашений рослинним орнаментом у вигляді ягід і листя калини. З двох боків очіпок зібраний у складочки, до яких було пришито шовковий шнурок, що утворював густі петельки. Внаслідок тривалого перебування в грунті тканина була деформована і набула коричневого кольору.

У процесі реставрації за допомогою промивок спеціальними розчинами вдалось виділити фарбник і визначити первісний колір парчі - пурпуровий. Реставрацію здійснила співробітник лабораторії Києво-Печерського заповідника Т.М.Бабенко.

В жіночому похованні №160 при його розчистці було знайдено корсаж з плечиками, виконаний з шовкової тканини, декорований кружевами, сплетеними із срібної нитки. Декорований елемент в кружевах являє собою округлу розетку з квіткою. На спині корсаж застібався на кілька мідних застібок-гачків.

При чоловічому похованні №222 було знайдено великий фрагмент пояса, довжина якого 160 см, ширина -17 см. Пояс виконано із вовняної пряжі 3-х - 4-х кольорів, внаслідок тривалого перебування в землі він набув темно-коричневого кольору. Під час реставрації вдалось визначити первісний колір пряжі. Нитки мали чотири відтінки коричневого кольору від світло- коричневого до більш темного. Простежені також нитки чорного і темно-синього кольорів. Пояс декорований поздовжніми смужками.

Супроводжуючий матеріал складався із кованих цвяхів від домовин, козацьких люльок, підківок до чобіт, хрестиків, керамічних виробів. Знайдено бронзові ґудзики, намисто, жіночий головний убір із парчевої тканини, фрагмент кружевної тканини з жіночого одягу, залишки чоловічого пояса з шерстяної пряжі. В кількох похованнях біля небіжчиків були знайдені польські срібні й шведські монети, що чітко датують поховання XVII ст.

На цвинтарі знайдено велику кількість керамічних виробів. Це козацькі люльки, горщики, кухлі, сковорідки, миски, вироби із скла і металу, залишки шкіряних чобіт та інше.

У 1993-1994 роках здійснені розкопки могильника у нижньому місті, які дали можливість дослідити значний антропологічний матеріал, що склав на сьогодні найбільш репрезентативну серію на території України, датовану XVII ст. Досліджено понад 260 поховань, на жаль, багато кістяків було частково зруйновано пізнішими будівельними роботами, що робило неможливим виміри по повній краніологічній програмі, а інколи робило неможливим навіть визначення статі і віку померлих. Статево-вікові визначення вдалося зробити лише у 139 випадках. У тих випадках, коли матеріал зберігся задовільно, це не викликало труднощів, бо статевий деморфізм виражений досить чітко, при цьому бралися до уваги морфологічні особливості черепа, довгих кісток та кісток тазу. Вік визначався за ступенем заростання черепних швів та стертості зубів.

Значна більшість скелетів належить чоловікам - 61, жінкам - 41, а 37 скелетів -дитячі. За віком: більшість чоловіків померли у віці 35-55 років (39 чоловік), у віці 25-35 років - 18 чоловік, у віці 19-25 років - 1 чоловік, у віці 55-65 років - 3 чоловіка. Середній вік чоловіків становив 35,2 років, а