очі і темне волосся. До цього типу також належать деякі народи Північного Кавказу (балкарці, черкеси та інші). Чигиринська група населення взагалі більш схожа на сарматів, поховання яких досліджені на території Запорізької та Херсонської областей. Ця схожість є навіть більшою, ніж з населенням Центральної України, що підтверджується статистичними методами в дослідженнях антропологів.
Обидві групи, Чигиринська і Суботівська, з населенням більш ранніх епох, виявляють найбільшу схожість зі збірною групою сарматів України: Чигиринська серія (93/94 роки) - 0,162, Суботівська - 0,1071 (за Пенроузом). Ці групи тяжіють до давнього населення сарматсько- пізньосалтівського типу (брахікранні європеоїди з широким дещо зплющеним у верхній частині обличчям). Цей тип, окрім українських степів з невеликою монголоїдною домішкою, був характерним для деяких районів Північного Кавказу, для південних болгар, для населення Хазарії, середньовічних міст Криму.
Ще раз варто відзначити наявність брахікранного, широколицього населення з дещо послабленим горизонтальним профілюванням та добрим виступанням носа серед носіїв ямної, а особливо пізньокатакомбної культури, але, на превеликий жаль, відсутність або фрагментарність антропологічних матеріалів з даної території, які б представляли усі хронологічні періоди, не дають змоги стверджувати про непереривність існування цього типу на даній території, починаючи з доби бронзи.
Варто також відмітити, що, очевидно, не весь матеріал з шару належав до даного могильника. Серед цього матеріалу слід відмітити уламки двох черепів з яскравими монголоїдними рисами (Мал. 4/4,1 ЗА). Можна припустити, що це останки воїнів турецько-татарської армади, яка брала участь в осаді Чигирина під час двох походів у 1677-1678 роках, хоч відомо, що і в складі козацького війська теж були представники багатьох сусідніх народів, у тому числі турки й татари. Антропологічні дослідження проведені Т. Рудич.
На розкопках №1-2 в нижньому місті на древньому цвинтарі одержано масовий археологічний матеріал, зокрема, значну кількість фрагментів та цілих виробів з кераміки. Скупчення такої великої кількості керамічного матеріалу на порівняно обмеженій площі розкопу свідчить про раптове припинення людської діяльності, в даному разі, в результаті військового нападу, що підтверджується такими знахідками, як гарматні ядра й кулі, стріли, списи, бойові сокири та інше.
Здобутий керамічний матеріал - це фрагментовані горщики, миски, тарелі, друшляки, сковорідки, глечики, свічники, макітри, чаші, кубки тощо, які датуються в основному ХУІІ ст. Велику групу серед них становлять горщики, вони великі, з діаметром вінець 16-19 см, висотою шийки 2,0-2,5 см, вушка кріпляться від самого краю вінець, з ребром по лінії плічок.
Горщики орнаментовані ангобним розписом білого та коричневого кольору різних відтінків, від червоного до чорного по сірому, жовто-сірому та майже білому черепку з жовто лимонним відтінком. Орнамент складається із спіралей, з тонких ліній, горизонтально укладених дужок, виконаних пір'їною, крапок або цяток різної форми та хвилястої лінії "кривульки". Дужки часто нагадують неправильні трикутники або силуети пташок.
Менші горщики мають висоту 10-12 см, з діаметром вінець 8-12 см, з більш або менш виразним ребром по плічках, з високою до 3-х сантиметрів шийкою, трохи розхиленими назовні вінцями, з діаметром денець 6-8 см. Черепок чорно-сірий, димлений, жовто-сірий з великим вмістом тертого піску і світлий з жовтуватим відтінком. Досить велика група горняток з діаметром вінець менше 8 см.
Окремі фрагменти кераміки (розкоп №1, кв.50-51), площини яких часом поспіль укриті тоненькими рельєфними лініями, наприклад, так званий "манжет", зберігають особливості XVI століття.
Знайдене на 2-му розкопі кв.9В горнятко має висоту 9,9 см, діаметр вінця 6,5 см, діаметр денця 5,9 см, сторчову шийку 1,8 см, вушко кріплене від краю вінець. Глина світла з жовтуватим відтінком. Верхня половина вкрита ззовні поливою трав'янисто-зеленого кольору, з середини - прозорою поливою. На розкопах зустрічались так звані крайковані горнята, в яких вкриті поливою тільки краї вінець. Знайдені зразки так званих "пузатих" горщиків, у яких, можливо, під впливом барокових форм, при шийці 1,8-2,0 см надміру розширені плічка.
На розкопі виявлено миски кількох типів: миски з гладенькою сферичною поверхнею, миски з "поличкою"- з колінчастим перегином і так звані "крислаті" миски з широкими розложистими крисами. Полички бувають з чітко вираженим гострим ребром, бувають у вигляді заокругленої заглибини. Середні виміри мисок - висота 8-10 см, діаметр вінець 22-27 см, діаметр денця 10-12 см.
В 1-2 квадратах 1-го розкопу знайдено фрагменти 12 мисок з обробкою вінець і орнаментацією, характерною для посуду XVI віку. Це вінця з рівно зрізаними краями, з виразними пальцевими вдавленнями по краю, вінця потовщені, заокруглені, відігнуті назовні, відділені врізною лінією тощо.
В пізньосередньовічній кераміці застосовується прийом, відомий з орнаментики черняхівських глечиків, коли по лінії з'єднання стінок і денця зрізуються сегменти, так що в плані денце вже не кругле,а багатокутне.
В XVI - першій половині XVIІ ст. у вжитку були тарелі, виготовлені з світлої глини під зеленою поливою трав'янисто-зеленого кольору, темнішого болотного й салатового відтінків та золотисто- жовте. Середні виміри: висота 4-5 см, діаметр вінець 25 см, діаметр денця 10-11 см, ширина крис 3-4 см, краї вінець потовщені й заокруглені. Фрагменти таких тарілок знайдені майже по всьому розкопу.
На розкопах в різних місцях і на різній глибині знайдені фрагменти макітр, необхідної побутової речі в кожній хаті.
№439 з розкопу №1 кв.1-2. Фрагмент верхнього краю посудини шириною 2,8 см. з відігнутим назовні під прямим