Увесь картографічний матеріал з історії Лінії за видовою ознакою можна поділити на дві великі групи: карти і плани. Переважна більшість з них зберігається у фондах ВУА РДВІА.

За функціональною ознакою карти з історії Нової Дніпровської лінії укріплень можна поділити на карти-проекти Нової Дніпровської лінії, карти, створені для демонстрації воєнних дій російської армії під час російсько-турецької війни 1768-1774 рр., та звичайні географічні карти для орієнтування на місцевості.

Плани фортець Нової Дніпровської лінії за функціональною ознакою можна поділити на чотири групи: плани-проекти; плани, створені зі звітною функцією; плани, створені для демонстрації розташування фортець на місцевості та плани, створені для внутрішнього, службового використання.

Усі карти і плани мають свою певну структуру - формуляр, який складається з таких частин: назви, пояснення (або експлікації), графічного зображення, підписів географічних об'єктів, масштабу та підпису автора. Усі назви карт та планів мають, так би мовити, розгорнутий вигляд і детально пояснюють, що саме на них зображено, з обов'язковою вказівкою географічного розташування цього об'єкту та дати (рік, місяць, число) складання самої карти. Іноді також вказується, якою установою вона складалась. Пояснення, або експлікація, зазвичай розташована у верхньому або у нижньому куті карти та обов'язково взята у браму. Інформація зазвичай розташована в один або два стовпчики. Самі позначки робляться латинськими літерами та арабськими цифрами, але для позначення певного розділу або частини зазвичай використовуються і римські цифри. Графічне зображення виконане у фарбі та в деяких випадках з відливним рельєфом та в штрихах. Усі підписи виконані російською мовою за принципом: чим більше географічний об'єкт - тим більші літери і навпаки. Масштаб завжди розташовано у лівому чи правому нижньому куті карти чи плану з обов'язковим нанесенням умовної лінійки в англійських дюймах, із вказуванням скільки в цьому дюймі верст. І завершується зазвичай кожна карта чи план позначенням автора, вказується його посада, ім'я та прізвище.

Важливе місце серед цих карт посідають карти-проекти Нової Дніпровської лінії укріплень. Вони виникли внаслідок практичної необхідності продемонструвати проект спорудження нового масштабного укріплення. Це свого роду проектно-технічна документація. Інформативна цінність цих карт-проектів полягає ще й в тому, що лише вони демонструють нам початковий проект спорудження Дніпровської лінії укріплень. Після 1770 р., коли було закладено перші фортеці, проект будівництва постійно змінювався в бік його здешевлення і відповідно спрощення. Це було пов'язано з різними причинами: нестачею коштів, будівельних матеріалів, робочих рук та відсутністю реальної загрози з боку турецько-татарської' коаліції, особливо після захоплення російськими військами в 1771 р. Криму. І лише ці карти-проекти можуть проілюструвати той величезний розмах, з яким збиралися боронити південні кордони. Маємо декілька карт, датованих лютим 1770 р. Ці карти зберігаються в РДВІА у фонді №424 "Колекція ВУА. Позиції, проекти оборони". Ці карти цікаві, у першу чергу, тим, що в їх назвах постійно підкреслюється слово "кордон". Наприклад, "Карта части границы Российской империи с Оттоманской Портою, между Азовским морем и рекою Днепр, с указанием расположения крепостей по реках Берде и Конские Воды" [3, арк. 1], або - "Карта Украинской линии, от Днепра до Донца, с проектом укрепления границ по рекам Конские Воды и Берды до Азовского моря" [4, арк. 1]. Тому і на самих картах відмічено кордон 1742 р., а Нова Дніпровська лінія по суті проходила якраз по ньому. На нашу думку, це не випадково. Можемо зробити припущення, що головним завданням цих карт була демонстрація, в першу чергу Військовій раді та імператриці Катерині II, що будівництво буде проходити по старому кордону, закріпленому ще в 1742 р. і жодним чином Росія не виступає агресором, вона лише побудувала фортеці на своїй території. На користь цієї думки говорить те, що, по-перше, всі спроби російських генералів перетнути кордон при будівництві Дніпровської лінії завжди не знаходили підтримки: їм забороняли це робити, нагадуючи про неприпустимість порушення кордону, а по-друге, сама Російська імперія не була готова до значних територіальних надбань під час війни 1768-1774 рр. Росія починала війну за не досить сприятливих міжнародних та внутрішніх умов, і ніхто не міг знати, чи виграє вона війну, чи програє. Тому будувати нові фортеці південніше за кордон 1742 р. було досить ризиковано і загрожувало їх втратою в тому випадку, якщо доведеться відмовитися від здобутих територій і підписувати мирну угоду в кордонах 1742 р. І лише на збереження кордону, закріпленого доповненнями до Білгородського трактату 1742 р., Росія могла повністю розраховувати.

Безумовно, найбільш точною серед цих карт є згадувана вже "Карта части границы Российской империи с Оттоманской Портою, между Азовским морем и рекою Днепр, с указанием расположения крепостей по реках Берде и Конские Воды", створена 13 лютого 1770 р. Головними орієнтирами для визначення місць розташування фортець на цій карті є великі річки Кінські Води та Берда, а також курган Токмак Могила. І зовсім не згадується р. Московка, хоча на ній повинна була стояти найбільша фортеця - Олександрівська. На нашу думку, це свідчить на користь твердження, що перші карти були створені на основі протографів.

При розгляді цієї карти складається враження, що вона не стільки відбиває географічний ландшафт місцевості, де планують будувати фортеці, скільки