Окрім самих фортець та інших укріплень (редутів, фельцшанців), які повинні були боронити природно зовсім не захищену територію між річками Кінські Води та Берда, міститься детальна інформація про заходи щодо розбудови цих фортець. Детально розписано, що і як слід робити по прибуттю на місце будівництва будівельній команді, про гарнізон і комплектування самих фортець, детально розписано скільки солдатів, гармат та припасів потрібно, скільки потрібно чоловіків на будівництво і на скільки років, дається детальний опис будівельних матеріалів. Міститься інформація про допоміжні укріплення, розташовані між фортецями, - редути. Детально розписано їх гарнізон і озброєння. Також на плані присутній кошторис всього будівництва [3, арк. 1].

Аналіз цієї, безумовно дуже інформативної карти, дозволяє також відповісти на питання стосовно невдалого місця розташування Олександрівської фортеці, питання, на яке у попередній історіографії взагалі не зверталася увага дослідників. Як відомо, розбудову Олександрівської фортеці загальмувало перенесення її будівництва зовсім в інше місце, а саме з берега Мокрої Московки ближче на 1,5-2 км до р. Суха Московка. Як відомо, подібним роботам завжди передують експедиції на місцевості, які визначають місце для будівництва. Це була загальноприйнята традиція в таких випадках. Наприклад у 1766 р. з фортеці Св. Єлизавети для проектування на місцевості фортець Самарської, Св. Катерини, Св. Павла була відправлена інженерна команда [5, арк. 525-526]. Так відбувалося і при будівництві Олександрівської фортеці. Але інженерна команда після проведення експедиції склала не один, а два проекти будівництва фортеці: один на Мокрій Московці, інший на Сухій. На карті було відзначено, що за браком часу не вдалося встановити найбільш відповідне місце і тому керівникам будівництва самим доведеться його обирати. Керівником будівництва на місцевості було призначено полковника Віліма Федоровича фон Фредерздорфа, який і став першим комендантом Олександрівської фортеці. Інженерна команда під командуванням капітана Ф. Наковальніна складалась з Я. Бібікова, А. Паніна, І. Путімцова, А. Вахтіна та ін. Саме вони повинні були на місцевості визначитись і обрати найкраще місце для розташування фортеці. Весняний розлив Мокрої Московки показав, що місце обрано невдало. Тому наступного 1771 р. фортеця була перенесена на берег Сухої Московки [3, арк. 1].

Створена в тому ж році "Карта Украинской линии, от Днепра до Донца, с проектом укрепления границ по рекам Конские Воды и Берды до Азовского моря" була покликана наочно продемонструвати наявні переваги нової лінії. Карта виконана в кольорових фарбах та має масштаб 1 711 000 верст в дюймі [4, арк. 1].

Інша група карт, створених для демонстрації воєнних дій під час російсько-турецької війни 1768-1774 р., представлена кількома картами, які містяться в "Альбоме карт и планов территорий и крепостей военных действий в русско-турецкую войну 1768-1774 гг." [6].

Карта "Маршрут войск Ея Императорскаго Величества второй армии" [6, арк. 13], яка датована серпнем 1769 р. Карта досить схематична і майже позбавлена деталей. Вона головним чином демонструє напрям просування Другої армії на південь. У той же час викликає здивування дата, яка стоїть на ній, і присутність фортець Лінії. Це свідчить, на нашу думку, про те, що проектування Нової Дніпровської лінії розпочалося ще в 1769 р. Хоча іншими джерелами це не підтверджується. Це ще можна пояснити тим, що сама карта була створена пізніше, а фортеці використовуються для прив'язки до місцевості, бо, за великим рахунком, на той час окрім Лінії в цій місцевості не було жодного об'єкту, який можна було б взяти за орієнтир.

Те саме бачимо і на "Карте расположенным крепостям и линии по р. Берды и Конским Водам с их наименованиями по высочайшему Ея Императорскаго Величества опробации 1770 году мая" [6, арк. 34-35]. Вона створена ще до закладення першої фортеці лінії - Олександрівської. Окремо на карті позначена "Линия Днепровская с ея редутами" [6, арк. 34], тобто укріплення між Кінськими Водами та Бердою.

"Карта части Российской империи и всего полуострова Крыма с показанием на оной всех движениев при завоевании онаго полуострова Ея Императорскаго Величества победоносным оружием второй армии попредводительством генерал аншефа и кавалера князя В.М. Долгорукаго" [6, арк. 57-58] датована 1771 р. В цьому випадку вся увага націлена на півострів Крим, а зображення самої Лінії ніби розрізає пусту територію "Дикого степу" навпіл, підкреслюючи невпинність просування Російської імперії на південь.

Створена 29 травня 1776 р. при комісії Дніпровської лінії під керівництвом В. Черткова "Генеральная карта Днепровской линии начиная от р. Московки до Азовского моря с показанием строящихся по оной крепостей" [7] найбільш точно її репрезентує. Виходячи з назви цієї карти, автори намагались якомога повніше відобразити всі складові елементи Лінії, тому обрали досить дрібний масштаб - в англійському дюймі дві версти. У той же час досить дивною є назва цієї карти - "Генеральная карта...". Станом на 1776 р. будівельні роботи в жодній фортеці ще не були закінчені, а будівництво деяких фортець ще й не починалося. Навіть на карті спеціально вказуються ті фортеці, які ще будуються. Тому виникає питання: навіщо було