Як уже говорилось вище, станом на 1776 р. ця карта є найбільш детальною. До того ж вибраний авторами дрібний масштаб дозволяє роздивитися найменші подробиці розташування фортець Лінії на місцевості. Присутні на попередніх картах балки та невеличкі річки вже мають свої назви, а кількість їх значно побільшала, що дає змогу більш точніше зрозуміти особливості місцевості, де були розташовані фортеці.

Так, згідно з цією картою Захарівська фортеця розташована при впаданні р. Каратиш в р. Берду. Лінія редутів між рр. Кінські Води та Бердою проходить через Токмак Могилу. Микитинська фортеця позначена на карті як "вновь строящаяся Никитинская крепость" [7]. На попередніх картах було неможливо так точно локалізувати фортеці Лінії.

Ще одним важливим елементом цієї карти є нанесення доріг від однієї фортеці до другої, починаючи від Олександрівської до Петрівської. Це було дуже важливо в умовах малозаселеного степу, бо з самого початку будівництва фортеці Лінії використовувались як опорні пункти для переправлення пошти до російських військ у Криму, а потім на їх базі було створено постійну поштову службу. Також на цій карті наведено місця розташування 23 козацьких сторожових постів між фортецями.

На звичайних географічних картах також присутнє зображення Нової Дніпровської лінії укріплень. Так, на "Примерной генеральной карте Новоросийской и Азовской губернии" [8], створеній в 1775 р., знаходимо зображення Лінії. Великий масштаб цієї карти не дозволяє детально локалізувати фортеці на місцевості, і тому головними орієнтирами були лише річки Кінські Води та Берда, по яких вони були розташовані. У той же час ця карта зручно демонструє самі губернії та місце, яке займала Нова Дніпровська лінія на теренах Азовської губернії, символізуючи собою освоєний кордон, після якого починається "степь крымских татар" [8].

Через чотири роки, у 1779 р., в рамках роботи Географічного департаменту по створенню карт 20 російських губерній [1, с. 456], було створено нову, вже "Генеральную карту Новороссийской губернии" [9, 1], на якій також позначена Нова Дніпровська лінія. Але, виходячи з того, що Лінія розташовувалася на території Азовської губернії, її зображення неповне, лише до Олексіївської фортеці.

Ця карта була створена талановитим російським картографом І. Іслеп'євим. Це найбільш точна карта з усіх вищенаведених карт. "Генеральна карта Азовської губернії" була створена тим самим І. Іслеп'євим лише через три роки, у 1782 р. [10, арк. 1].

Зустрічаємо зображення Нової Дніпровської лінії та її окремих фортець і на більш пізніших картах. Зокрема в "Атласе Екатеринославского наместничества, составленном из одной губернской генеральной карты и пятнадцати уездных с назначением каждого владения дач, к коим присоединены подробныя изъяснении, и купно пятнадцати уездных, двух приписных и одного портоваго города планы" [11], який було складено в 1787 р. і в якому на двох картах, присвячених Новомосковському та Маріупольському повітах, відмічені фортеці Лінії. У цей період фортеці Лінії вже втратили свій військовий статус, а землі навколо них вже практично всі були роздані у приватну власність. Однак, як на "Генеральной губернськой карте Екатеринославского намесничества" [11, арк. 2], так і на повітових картах ретельно позначені фортеці Лінії. На нашу думку, це повинно було підкреслювати прикордонний та небезпечний характер цих земель. До того ж 1787 р. - це рік початку нової російсько-турецької війни та рік подорожі імператриці Катерини II південною Україною. А присутність на картах земельних дач фортець Лінії свідчило про неабияку роботу для підвищення боєздатності цього краю, проведену місцевим керівництвом. Тому не дивно, що майже всі землі, на яких було розташовано ці фортеці, залишалися на цей період у державній власності. Так, наприклад, місце розташування Олександрівської фортеці зазначено як земля для вигону худоби мешканців форштату [11, арк. 13]. А сусідні з фортецею ділянки належали колезькому раднику Титову та генерал-майору Балабіну. Така сама картина і з іншими фортецями. Микитинська межувала з володіннями графині Скавронської та поселенням відставних солдатів. Кирилівська та Олексіївська межували з порожніми землями та поселенням відставних солдатів. Захарівська та Петрівська межували з ділянкою Хаджі Михайла, якому було надано землю під хутір для грецьких колоністів та ділянкою Кизил-паші з Гурзуфу [11, арк. 14].

Важливим видом джерел є також плани самих фортець Нової Дніпровської лінії. Маємо досить детальні плани усіх семи фортець: Олександрівської [12], Микитинської [13], Григорівської [14], Кирилівської [15], Олексіївської [16], Захарівської [17] та Петрівської [18].

Головною характерною рисою цих планів є те, що вони були створені в першу чергу не для внутрішнього користування губернського керівництва або керівництва лінії, а для звітування перед вищим керівництвом про стан їхньої розбудови. Це підтверджується тим, що на кожному плані існують пояснення, що зроблено на період складання плану, та що планується зробити в наступному році. І лише один план не містить такої інформації. Це