депутатів від всіх зацікавлених сторін при посередництві російських комісарів, на якому розглядалися взаємні скарги і результати попереднього слідства. Конференції проходили на прикордонні (Микитино, р. Білозерка) чи в самій Січі із дотриманням певного дипломатичного етикету; 3) Завершення комісій із письмовим оформленням її результатів, яке відбувалося наприкінці роботи конференції її безпосередніми учасниками за узгодженням з відповідними зовнішньополітичними відомствами Російської та Османської імперій і надалі підтверджувалося в їх офіційному дипломатичному листуванні. Формально затверджувалися результати комісій і на запорозьких радах.
Комісії мали єдино можливий результат - обмін претензіями (за винятком полону). Задоволено було лише окремі скарги, за якими були представлені докази і знайдені винні. Запорозько-татарські комісії не виконали своїх завдань: обидві сторони були незадоволені розглядом своїх претензій і не було забезпечено миру на кордоні, не усувалися причини прикордонних конфліктів, які стали часткою життя двох суспільств. У справі врегулювання запорозько-татарських претензій Кіш не відстояв свою самостійність. Комісії стали формою комплексного втручання царського уряду у внутрішні справи Коша, що охопило судочинство, адміністративний апарат, фінанси, міжнародні зносини. Водночас, комісії для вирішення взаємних претензій запорожців та підданців хана, окремих ногайських орд та очаківських турків при російському посередництві в часи Нової Січі означали розширення арсеналу засобів і форм дипломатії, відповідних умовам миру і потребам економічного розвитку регіону, мали значний міжнародний резонанс [16].
Таким чином, в дипломатичних контактах представників запорозької і кримськотатарської та турецької адміністрацій різних рангів у відповідності до їх компетенції відбувалося взаємне інформування, узгодження і, по можливості, вирішення прикордонних справ. Основною зовнішньополітичною задачею Коша було налагодження прикордонного життя в мирних умовах і забезпечення розвитку господарських і торговельних зв'язків Запорожжя з Кримом. За часів Нової
Січі можна говорити про певну спеціалізацію в кадровому складі посадовців Запорожжя і Криму в забезпеченні запорозько-татарських дипломатичних контактів.
Часта зміна ханів і кошових, посилення контролю царської адміністрації за зовнішньополітичною діяльністю Запоріжжя, погіршення російсько-кримських та російсько- турецьких відносин, не сприяли виробленню сталої лінії двосторонніх дипломатичних взаємин. Можливий потенціал заходів запорозько-татарської дипломатії не було використано. Кошем і Кримом не виконано обов'язки по міжнародних домовленостях, делеговані протекторами - припинення прикордонних конфліктів. За часів Нової Січі дипломатичні контакти з кримськими і турецькими посадовцями контролюються і обмежуються з боку протекторів, втрачають політичні функції, але стають більш регулярним, охоплюють весь спектр запорозько-татарських мирних взаємин.
Джерела та література
Блищенко И.П. Дипломатическое право.- М., 1990.
Трактат, заключенный в Белграде между Россией и Турцией. Со стороны России барон Вильнев, со стороны Турции верховный визирь Хаджи Мегмет, сентябрь 1739 г. // Полное собрание законов Российской империи с 1649 г. - Т. 10. 1737-1739. - СПб., 1830.
Андрєєва С.С. Російські перекладачі в Микитиному в часи Нової Запорозької Січі // Козацька спадщина: Альманах Нікопольського відділення Науково-дослідного інституту козацтва Інституту історії України НАНУ. - Вип. 1. - Нікополь-Запоріжжя, 2005.
Галенко О. Про діловодні переклади з османо-турецької мови документів Архіву Коша Нової Запорозької Січі та проблеми їхнього археографічного опрацювання // Архів Коша Нової Запорозької Січі. Корпус документів 1734-1777. - Т. 2. - К., 2000.
Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі - ЦДІАК України). - Ф. 59. - Оп. 1. - Спр. 2814: Справа про доставку до канцелярії за вимогою віце-губернатора листів, привезених з Криму Ахмет-мурзою кошовому Федорову. 8-14 травня 1756 р.
ЦДІАК України. - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 137: Справа про торговельні та інші стосунки з Кримом. 17621763 рр.
Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (далі - ІР НБУ).- Ф. ІІ.- Спр. 220042: Репорт Калнышевского Ивану Федоровичу Глебову. 20 августа 1762 г.
Синяк І.Л. Документообіг Коша Нової Запорозької Січі з Кримським ханством // Козацька спадщина: Альманах Нікопольського відділення Науково-дослідного інституту козацтва Інституту історії України НАНУ. - Вип. 2. - Нікополь-Дніпропетровськ, 2005.
ІР НБУ. - Ф. ІІ.- Спр. 2543: Рапорт атамана кошевого запорожского Якима Игнатовича в Киевскую генерал-губернаторскую канцелярию М. Леонтьеву про посылку в Крым, до хана казаков з розвидинами. 12 августа 1749 г.
ІР НБУ. - Ф. ІІ. - Спр. 27796: Рапорт наказного кошевого атамана Федора Товстонога до Військової Генеральної канцелярії про ображения козаков от ногайцев під час перебування у буджацкого сераскира. 12 сентября 1755 г.
[Андриевский А.А]. Дела, касающиеся запорожцев, с 1715-1774 гг. // Записки Одесского общества истории и древностей. - Т. ХМ. - Одесса, 1886.
Андрєєва С.С. Матеріали з історії Південної України XVIII ст. у фондах Архіву зовнішньої політики Російської імперії // Південна Україна XVIIІ-ХіХ ст. Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ. - Вип. 7. - Запоріжжя, 2003.
Уляницкий В.А. Исторический очерк русских консульств за границей // Сборник Московского главного архива Министерства иностранных дел. - Вып. 6. - М., 1899.
Андрєєва С.С. Дипломатичне представництво запорозького старшини Григорія Якимова в Очакові (1752 р.) // Проблеми і перспективи розвитку козацтва в сучасних умовах. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 21-22 жовтня 2005 р.) / Науково-дослідний інститут козацтва Інституту історії України НАНУ. - Запоріжжя, 2006.
Политическая переписка Екатерины ІІ. Ч. 1. 1762-1763 г. // Сборник Российского императорского общества. - Т. 48. - СПб, 1885.
Андрєєва С.С. Комісії для вирішення взаємних претензій татар і запорожців періоду Нової Січі // Записки науково-дослідницької лабораторії історії