землеволодіння, податки та повинності, особливості урочної системи, регіональні особливості відміни кріпосного права), результати, а також загальний соціально-економічний розвиток краю. Серед періодичних видань особливе місце посідають "губернські відомості" - газети офіційного характеру та спрямування, видання яких масово запроваджено урядом Російської імперії згідно з указом 1837 р. Не зважаючи на те що діяльність останніх регламентувалась законодавством і мала чітко визначену програму, вихід за рамки якої унеможливлювався в умовах повної підконтрольності та підзвітності губернським правлінням та цензурними комітетами, "губернські відомості" відобразили в своїх публікаціях різні аспекти селянського питання. При цьому, слід зазначити, що "губернські відомості" у відповідності до існуючих історичних умов висвітлили цей довготривалий трансформаційний процес в динаміці, що особливо важливо при вивченні регіонального аспекту проблеми.

Значний обсяг матеріалів з історії селянської реформи на Катеринославщині знаходимо на сторінках "Катеринославських губернських відомостей" (далі КГВ), випуск яких було налагоджено з 1838 р. Метою статті є визначення інформативних можливостей публікацій КГВ в дослідженні селянської реформи, що дасть змогу залучити останні до основного комплексу джерел, розширивши таким чином джерельну базу потенційних історичних досліджень, що зможуть виявити нові якості означеного предмету.

Зазначимо, що до періодичних видань взагалі та "губернських відомостей" зокрема, як до особливого виду історичних джерел, звертались чимало дослідників. Так, можна виділити два напрями: дослідження "губернських відомостей" в контексті історії журналістики та в джерелознавчому аспекті. До першого напряму можна віднести роботи дослідників радянського періоду В. Довгича [1], А. Станька [2; 3], Б. Балуєва [4], В. Березіної [5], Б. Дацюка [6], Ю. Фединського [7], І. Попова [8] та С. Махоніної [9; 10]. Згадані праці дають загальну характеристику розвитку періодичних видань Російської імперії другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Серед останніх як представники офіційного (в деяких працях - дворянсько-монархічного) напрямку періодичної преси розглядаються і "губернські відомості". Досліджується виникнення та розвиток губернської преси, формування змісту видань та походження публікацій. Так, Б. Балуєв зазначає, що матеріали офіційної частини "губернських відомостей" зазвичай передруковувалися з "Урядового вісника". Проте водночас підкреслювалася і цінність матеріалів неофіційної частини часопису, звертаючи увагу дослідників на необхідності їх дослідження. До цього ж напряму можна віднести роботи сучасних українських дослідників І. Гребцової [11; 12], І. Михайлина [13], О. Хоменок [14], О. Школьної [15; 16] та І. Зайченка [17]. Характерною рисою цих робіт є спроба шляхом комплексного аналізу періодичної преси розглянути процес становлення системи регіональної преси. В контексті розвитку російської преси простежуються характерні особливості становлення місцевої преси, її вплив на читачів, взаємовідношення з центральними та місцевими цензурними органами. Серед іншого дослідники приділяють увагу і ролі місцевої преси, в тому числі і "губернських відомостей" в суспільному розвитку регіонів та в обговоренні реформ, що готувались в кінці 50-х - першій половині 60-х рр. ХІХ ст.: селянської, судової, місцевого самоврядування, освіти тощо. Окремо досліджується місце "губернських відомостей" у соціально- культурному житті регіонів.

У джерелознавчому аспекті "губернські відомості" досліджували Л. Бурмістрова [18; 19; 20; 21],

Непомнящий [22; 23], В. Бобков [24], які намагалися насамперед звернути увагу інших дослідників на інформативні можливості даної групи періодичних видань у висвітленні найрізноманітніших питань історичного краєзнавства. "Губернські відомості" розглядалися і як джерело з суспільно-економічного розвитку. Так, російська дослідниця Л. Бурмістрова наголошувала на тому, що згадані часописи мали навіть певну перевагу серед інших періодичних видань у висвітленні "епохи падіння кріпосного права" загалом та питання селянської реформи зокрема [25].

Повертаючись до окресленої проблематики, зазначимо, що оскільки КГВ були представником офіційної преси, в силу низки причин (окрім загальних цензурних обмежень, додавались також тиск місцевих цензурних комітетів та губернського правління) вони не брали участі в обговоренні умов скасування кріпосного права, але відобразили процес підготовки до реформи. 20 листопада 1857 р. Олександр ІІ підписав "височайший" рескрипт віленському генерал-губернатору

Назімову, в якому дозволив дворянству трьох литовських губерній приступити до складання проектів Положень про "поліпшення та влаштування побуту поміщицьких селян". Фактично це була програма уряду в селянському питанні, яка пізніше була дубльована майже дослівно в кожному з рескриптів губернаторам тих чи інших губерній Російської імперії. Вже в грудні того ж року катеринославський губернатор дійсний статський радник граф О. Сіверс отримав рескрипти на ім'я віленського та петербурзького генерал-губернаторів з листами міністра внутрішніх справ

Ланського до них [26, с. 85-98]. 25 січня 1858 р. вони були опубліковані в КГВ [27, с. 1-5], а дещо пізніше і решта рескриптів на ім'я Нижньогородського, Московського, Новоросійського та Бессарабського генерал-губернаторів з тотожним змістом [28, с. 69-73; 29, с. 154-155]. В них йшлося про заснування підготовчих Комітетів в кожній з губерній, які мають приступити до складання детальних проектів про поліпшення і влаштування побуту поміщицьких селян на певних засадах, які тут же були викладені. Їх зміст зводився до того, що за поміщиками зберігалося право власності на всю землю, а селянам залишали їх садибну осілість,