не позначитися на розвиткові КГВ: кореспонденти часопису М. Баллін та М. Стопановський, організатори гуртка, зробили програму часопису однією з найяскравіших в регіональній пресі з селянського питання [45, с. 24]. У цей час в газеті публікуються статті, в яких обговорюються причини занепаду селянських господарств та можливі наслідки селянської реформи. Так, у неофіційній частині КГВ до №18 за 1858 р. в статті "Крестьянский вопрос" спростовуються тези про те, що: 1) "хороший поміщик і без того (мається на увазі відміна кріпосного права) завжди опікувався становищем своїх селян"; 2) "положення селян внаслідок реформи не покращиться, а погіршиться, бо в разі неврожаю абощо, поміщик вже не утримуватиме вільного селянина"; 3) "вільний селянин не знатиме що робити з власною свободою, а тому байдикуватиме або й того гірше, почне переступати закон" [4б, с. 1-3]. Публікуються роздуми стосовно ролі дворян у роботі Комітетів з підготовки проектів визволення селян, в яких йдеться про "моральні" та "наукові" якості, що необхідні для членів комітетів. Серед перших перераховані суспільна думка про особу - члена комітету, безкорислива любов до своєї справи, твердість у правильних переконаннях, ґрунтовність та зрілість розуму, впевненість, що справи комітету вимагають праці та твердої рішучості в праці, не зараженість ніякими виключними поняттями та переконаннями. Крім того, дворяни, що входять до комітетів, повинні мати повну освіту, знання громадянського, історичного та економічного побуту Росії, юридичний погляд на справу, повне знання місцевості, що обговорюватиметься, та здатність до ясного та послідовного викладу думок без ораторських прикрас, що викривляють розуміння питання [47, с. 1-2].
Таким чином, КГВ місять цікавий та багатоманітний матеріал, що розкриває питання проведення селянської реформи та характеризує різні сторони соціально-економічного розвитку Катеринославщини в досліджуваний період. Публікації, що висвітлюють дану проблематику, представлені в жанрах документальних матеріалів та публіцистичних статей. Жанрові особливості мають безпосередній вплив на проблему вірогідності інформації розглянутих публікацій, через що виникає необхідність їхнього вивчення та представлення. Зазначимо, що більшість матеріалів з даної тематики мають документальний характер. До них ми відносимо імператорські рескрипти генерал-губернаторам, відношення міністра внутрішніх справ до них, постанови дворянських зборів, матеріали щодо кількості земель, що надаються в оренду, оголошення про продаж маєтків, здачу земель в оброчне утримання, протоколи засідань катеринославського губернського з селянських справ присутствія тощо. Такого роду інформацію КГВ отримували з офіційних джерел - відомчих журналів (у тому числі Журнал міністерства внутрішніх справ, Журнал катеринославського з селянських справ присутствія) та державних установ (губернське правління, губернський комітет з підготовки проектів визволення селян). Ці матеріали, подібно до будь-яких інших, що можна віднести до такої групи джерел періодики, як документальні матеріали, не мають направленості на певну читацьку аудиторію, що відрізняє їх від решти газетних публікацій. Вони виникли незалежно від преси і не для преси та друкувалися з метою інформаційного забезпечення реформи [48, с. 30-48]. Зазначимо, що публікуючи офіційну документацію, КГВ завжди зберігали при цьому повний текст документів та їх форму, що робить дані матеріали особливо цінними, дозволяючи при втраті першоджерел залучити останні як копії для джерелознавчого аналізу, як внутрішнього, так і зовнішнього. Вони мають значний інформативний ресурс та можливості у дослідженні наступних питань: 1) підготовка до проведення селянської реформи; 2) законодавче та документаційне забезпечення реформи; 3) податки та повинності; 4) викупні операції; 5) діяльність установ з селянських справ; 6) типи землеволодіння; 7) регіональні особливості скасування кріпосного права; 8) загальний соціально-економічний розвиток краю.
Публіцистичні статті, що стосуються відміни кріпосного права, представлені в КГВ, не лише передають сутність проблеми, осмислюють загальну ситуацію, але й емоційно впливають на читацьку аудиторію, а отже, мають значний інформаційний потенціал. Їх справедливо можна віднести до проблемних статей. У силу своїх жанрових особливостей (проблема джерел представленого фактологічного матеріалу, його ілюстративний характер, вплив особи автора тощо) останні потребують ретельного вивчення та перевірки викладених фактів, що свідчить про імовірнісний характер публікацій. Однак це в жодному разі не позначається на їх інформативному потенціалі. І автори, аналізуючи, осмислюючи та узагальнюючи проблеми соціальної дійсності, перш за все яскраво представляють світоглядні орієнтири та цінності, притаманні тогочасному суспільству, а також інші сторони соціобуття.
Джерела та література
Довгич В.А. Система легальної преси України 1905-1907 рр. (Спроба соціально-філософського аналізу основних тенденцій розвитку) // Журналістика. Преса. Телебачення. Радіо. - К., 1985. - Вип. 17.
Станько А.И. Русские газеты первой половины ХІХ в. - Ростов-на-Дону, 1969.
Станько А.И. У истоков изучения русской провинциальной журналистики // Местная и национальная печать. Вопросы истории, методологии. - Ростов-на-Дону, 1983.
Балуев Б.П. Политическая реакция 80-х годов ХІХ века. - М., 1971.
Березина Я.Г. Русская журналистика второй четверти ХІХ века. - М., 1965.
Дацюк Б.Д. Русская журналистика 30-х годов ХІХ века. - М., 1948.
Фединский Ю.И. Борьба за огосударствление рекламы // Из истории русской журналистики начала ХХ века. Под редакцией Есина Б.И. - М., 1984.
Попов И.П. Местная официальная периодика в годы первой революционной ситуации (по материалам центральных губерний) // Проблемы истории общественной мысли и историографии. К 75-летию академика В.М. Нечкиной. - М., 1976.
Махонина С. Я. Русская легальная журналистика ХХ в. (1905 - февраль 1917). Опыт системного исследования // Из истории русской журналистики начала ХХ века /