С. Г. Іваницька

НАРОДНИЙ РУХ ТА ВЛАДА НА ЗАПОРІЖЖІ В ПЕРІОД ПЕРЕБУДОВИ (КІНЕЦЬ 1989 - СЕРПЕНЬ 1991 РОКІВ): ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПРИВАТНИХ АРХІВІВ УЧАСНИКІВ ПОДІЙ

Події останніх десятиріч політичного розвитку України вже стали історією та предметом наукового зацікавлення істориків та політологів [1-8]. Але, на жаль, обмаль праць, у яких би комплексно висвітлювалися проблеми новітньої партійно-політичної історії Півдня України, зокрема, Запорізького регіону. У 1991 р. цим питанням було присвячено доповідь Д.О. Секиринського на конференції з краєзнавства [9, с. 57-58]. В останні роки з'явилися дві статті професора Ф.Г. Турченка, у яких акцентується потреба в спеціальних дослідженнях із даної проблеми та з'ясовується потенційна документальна база [10, с. 374; 11].

Ми зацікавилися цими сюжетами в 1999-2000 рр., коли завдяки професорові В.А. Жадько одержали матеріали приватних архівів лідерів та активістів Запорізького Народного Руху України К.К. Лямцева, Г.І. Калайди, Ю.І. Василенка, люб'язно надані в користування дослідникам. Ці особисті колекції містять програмові та агітаційні документи Народного Руху України (НРУ), матеріали самвидаву та опозиційної преси (примірники газети "Рух" та "Прямая речь"), тематичні матеріали офіційної періодичної преси; в архіві колишнього голови Запорізької міської організації Руху К.К. Лямцева збереглися таємні документи Запорізького обкому КПУ, забороненої після серпневих подій 1991 р. Про історію їхнього знаходження розповідалось у тогочасній періодиці [12; 13].

Чому вибрана тема здається авторові актуальною? По-перше, у концептуальному аспекті роки перебудови - це надзвичайно важливий за змістом та наслідками етап в історії Радянського Союзу та України, кваліфікувати який можна нині різним чином (створення системи "конституційного соціалізму", "романтичний період нашої революції" або "велика зрада" ідеалів ортодоксального марксизму) - трактування залежить від політичних симпатій або антипатій, методології та наукової сумлінності дослідника. Але чим далі від нас той період, тим яскравіша його неповторна аура, несподіваний і одночасний присмак трагедії, фарсу й мелодрами, незворотність утрати ілюзій та розпаду грандіозної держави, яка була для одних - "великою оселею", для інших - "червоною імперією", і для всіх нас - спільним минулим, і на руїнах якої виникло сучасне українське суспільство, новітня національна державність. Як розгортався цей процес "перебудови" в нашому місті, у нашому краї - це питання, вивчення якого дозволить побачити кризу неототалітарного режиму, зародження паростків громадянського суспільства, а також - регіональний зріз української багатопартійності.

По-друге, у центрі уваги автора - головні суб'єкти політичної гри тих часів: Радянська влада, Комуністична партія України, Народний Рух України за перебудову (НРУ). Їхні позиції, самооцінки й взаємні оцінки вельми важливі для розуміння логіки еволюції та фіналу 1991 р. - стартового року української незалежності. Регіональний ракурс цієї "великої гри" досліджено ще недостатньо.

По-третє. Особливої уваги, як здається, заслуговують останні роки перебудови - 1989, 1990, 1991 - бо саме вони демонструють дивні парадокси боротьби за владу, при явно нерівному співвідношенні сил офіційної КПРС/КПУ та опозиції, ядром якої був Рух. Саме вони дозволяють дослідити засоби впливу та маніпуляції суспільною свідомістю та відповісти на питання: чому перемогли ті, а не інші? І якою - урешті-решт - виявилася для народу ціна тієї перемоги?

Метою дослідження є з'ясування головних тенденцій розвитку суспільно-політичної ситуації на Запоріжжі в критичні роки перебудови (1989-91); порівняння загальносоюзних, республіканських та крайових аспектів; "діагностування" позицій Запорізької організації КПУ стосовно свого головного опонента й суперника - Руху.

Завдання дослідження - узагальнити баланс суспільно-політичних сил, який склався в Запорізькому регіоні в 1989-1991 рр.; увести в науковий обіг нові матеріали із приватних колекцій лідерів та активістів НРУ тих часів, передусім матеріали таємних документів Запорізького обкому КПУ. Комуністична партія не була політичною партією в традиційному сенсі. Вона уявляла собою бюрократичну державну структуру, в руках якої були сконцентровані всі важелі управління державою та суспільством. Як усяка бюрократична структура, вона у своїй повсякденній діяльності створювала комплекс документів, що із часом став вельми цінним історичним джерелом. Згадані ж вище документи становлять особливий інтерес, бо готувались для "внутрішнього вжитку", на підставі конфіденційних джерел інформації (в тому числі - й органів держбезпеки), мають гриф "таємно".

Принагідно виникає ще один цікавий аспект дослідження - політико-культурний. У результаті засвоєння норм та цінностей політичної культури тоталітарного типу в колективній свідомості комуністично-бюрократичної номенклатури обласного рівня відбулося формування стійкого відчуття приналежності до "своєї" корпоративної групи. У свідомості кожного члена ("гвинтика") цієї групи сформувався головний механізм самоідентифікації - образи "Ми" та "Вони", "Свої" та "Інші". У даному випадку "Ми" - це спільнота, до якої належу "Я" і котра об'єднана спільністю ідеології, специфічної мови ("новояза"), простором спілкування, єдністю норм етики та стандартів поведінки в повсякденному житті. "Вони" - це всі інші, ті, від кого може надходити чи реально надходить загроза "Нашому" існуванню. Дослідження партійно-бюрократичної інтерпретації процесів політичної трансформації суспільства в часи перебудови, формування "образу" ситуації та "образу" свого головного суперника - Руху, який дивним чином сприймався як злий демон, як метафоричне зло, яке сунеться переможно й незворотно й на яке ради не має, - теж одне із завдань цього невеликого нарису.

1. Опозиція в наступі (кінець 1989 - перша половина 1990 рр.)

Кінець 1989 - перша половина 1990 рр. пройшли під знаком моральних перемог