Окрема довідка надійшла від парткому заводу "Комунар" за підписом секретаря А. Бабуріна, де згадувалась спроба створити осередок Руху в 1989 р. у складі трьох осіб, завмирання його діяльності в 1990-1991 рр., при одночасному розповсюдженні на території заводу (особливо в період політичних кампаній) листівок НРУ. За словами А. Бабуріна, "основна частина трудового колективу автозаводу до нових партій та рухів ставиться байдуже, як, урешті, і до діяльності КПРС, - накопичилась втома від політичних балачок. Найбільш сприятливою базою для розповсюдження ідей нових партій та рухів залишаються службовці та інженерно-технічні працівники, як правило, ті, що не працюють безпосередньо у виробництві". З числа керівників нових організацій згадувався лише лідер об'єднання "Зелений світ" Є. Костенко, що агітував проти КПРС та союзного договору [55, арк. 1].

У довідці парткому ЗМКБ "Прогрес" повідомлялося про утворення осередку Руху в березні 1990 р. (керівник - Дворніков, інженер-конструктор, депутат міської Ради народних депутатів), що вже в липні 1991 р. налічував 25 осіб; про пожвавлення діяльності у зв'язку з підготовкою березневого референдуму. 31 травня та 28 червня 1991 р. з ініціативи Дворнікова були організовані на підприємстві дві зустрічі: перша - з народним депутатом Верховної Ради України О.І. Ємцем, друга - з кандидатом філософських наук Львівського торгово-економічного інституту С. М. Гутером та викладачем цього ж вузу Р.Я. Поступенко.

З метою нейтралізації впливу Руху партком заводу організував зустрічі з керівними партійними та радянськими працівниками, а також із деякими народними депутатами. У січні в цехах та відділах були проведені компартійні зібрання з порядком денним "Про морально-політичну ситуацію в Західній Україні" з показом відеоматеріалів та виступом заступника секретаря парткому С. М. Лози, який особисто відвідав Східну Галичину [56, арк. 1-2].

На іншому виробничому об'єднанні "Моторобудівник", на превелике задоволення парткому, осередків Руху не виявили. "Ставлення до КПРС лояльне. Готові до співробітництва. З багатьох питань точки зору парткому та "Братства" збігаються". Йшлося про "Козацьке братство" в кількості 500 осіб, що мало лише епізодичні зв'язки з НРУ, УРП, СНУМом, ТУМом як місцевими, так і з розташованими в Києві, Краснодарі, Львові, Тернополі [57, арк. 1]. Статут "Братства" було затверджено 15 січня 1991 р., головою обрано заступника начальника відділу науково-технічної інформації А.І. Бугрима. Обком КПУ розцінював цю суспільну організацію як "центристську", а ефективність її заходів - як "низьку", посилаючись на стадію становлення та інертність більшої частини членів [58, арк. 7].

У повідомленні Заводського райкому Компартії відзначалась відсутність осередків нових партій та рухів і одночасно наявність окремих членів НРУ та УРП на підприємствах. Неабиякою заслугою партійних осередків КПУ вважалась вперта та успішна протидія спробам утворити конкуруючі структури на заводі "Дніпроспецсталь" та НВО "Дніпрочорметавтоматика" у 1989 р. та активна "роз'яснювальна робота" за місцем проживання [59, арк. 1; 60, арк. 1]. Окремі довідки були присвячені ситуації на Дніпровському алюмінієвому заводі та "Запоріжсталі" [62; 65].

Секретаріат парткому Запорізького титаномагнієвого комбінату стверджував, що "агітаційний друкований матеріал інших партій практично не з'являється... Головна маса трудящих не підтримує нові партії та суспільно-політичні рухи, бо не бачить конкретних результатів їхньої діяльності". Одночасно партійний комітет не виключав "можливості співробітництва з новими партіями", але в наново створених за останні два роки партіях партнерів не бачив, хоч і вважав, що "позитивні організаційні моменти заслуговували на увагу й вивчення".

Головними засобами протидії антикомуністичній лінії новонароджених суперників заводські лідери КПУ вважали пропаганду з боку партактиву та провладної преси, зустрічі й бесіди з робітниками (це йменувалось "цілеспрямованою роботою з нейтралізації впливу окремих осіб із різних партій на трудові колективи...") [61, арк. 1].

В інформації секретаря Жовтневого райкому КПУ В. Семенова згадувався лише Запорізький державний університет, де діяли лише "Студентське братство" (лідери - Свірина Ю. та Москаленко В., що обстоювало політичні (державний суверенітет України, поглиблення демократизації) та культурно-просвітні вимоги (реальна автономія вузу, реформа вищої школи, захист прав та інтересів студентів) та товариство української мови "Просвіта" ім. Т.Г. Шевченка (голова - завідуючий кафедрою української мови Т.Г. Шевченко; чисельність - 400 студентів та 32 викладачі). В університеті також діяли представники Руху, "Демократичного союзу", УРП, а також релігійних течій кришнаїтів та Далай Лами, але вони кваліфікувались як "малочисельні" та позбавлені підтримки колективу [63, арк. 1].

Найбільше занепокоєння обкому кПу, мабуть, викликав Ленінський район, як найбільш обсаджений та "підмінований" осередками Руху, УРП, ПДВУ, СДПУ, ОСДПУ, про що свідчить повідомлення секретаря Ленінського РК КПУ І. Костенка від 29 липня 1991 р. в обком КПУ, адресоване товаришу В.Д. Мігулі Найбільш розповсюдженими осередки Руху були у Всесоюзному інституті трансформаторобудування (голова завідуючий лабораторією Г.І. Калайда; кількість членів разом з "просвітянами" - 43), на заводі високовольтної апаратури - 26 осіб, на ВО "Перетворювач" (голова - В.П. Капустян) - 12-15 осіб. Г.І. Калайда одночасно керував Запорізькою