конкретизується механізм контролю за переходом зимівчан. На місце, де має бути засновано державну слободу, призначався наглядач, і йому надавався список тих, хто має оселитися. При будь-яких відмовах він мав одразу доносити до канцелярій. На середину 80-х років XVIII століття зимівники перетворилися у слобідські хутори. Але, на думку А.В. Бойка, зміна назви не змінила суті, зимівчани продовжували мешкати тепер уже в хуторах, збудувавши у містах будівлі [8, с.22].
Отже, впродовж 1775-76 років місцева адміністрація Новоросійської та Азовської губернії була змушена випрацьовувати спеціальні механізми для врегулювання питань, пов'язаних з запорозькою спадщиною. Водночас традиції запорозького устрою за період з ліквідації Січі і до початку 80-х років, незважаючи на намагання адміністрації, так і не відійшли остаточно в минуле. Змінився значною мірою традиційний територіальний поділ, було сформовано нову адміністрацію, проте запорожці продовжували займатися традиційними видами господарювання і в більшості своїй залишалися жити по своїх зимівниках.
Джерела та література
Полное собрание законов Российской империи. Собрание Первое. - СПб., 1830. - Т. ХХ.
Козирєв В.К. Матеріали до історії адміністративного устрою Південної України (друга половина XVIII - перша половина ХІХ століття.) - Запоріжжя, 1999.
Кабузан В.М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губернии) в XVIII - первой половине ХІХ века. - М., 1976.
Дніпропетровський історичний музей. - КП-166459/АФД-137.
Самко І.В. Обов'язки командирів в Азовській губернії (1775-1776 рр.) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Вип. 5. - Київ, 1999.
Беднов В. Материалы для истории колонизации бывших Запорожских владений. - Екатеринослав, 1914.
Російський державний архів давніх актів. - Ф. 16. - Оп. 1. - Спр. 797. - Част. 9: "Бумаги к князю Г.О. Потемкину по Новороссийской губернии за 1764 г.".
Бойко А.В. Запорізький зимівник останньої чверті XVIII століття. - Запоріжжя, 1995.