більше ненавидять, і квартиру йому знайти не те що важко, а прямо таки неможливо, без квартири - вважай, що обновленець залишився без останнього пристанища і по неволі піде у тихонівщину". Часто священнослужителі змушені були жити у парафіяльних школах, які намагалися переробити під квартири, адже з їх власних "священиків виселяють" [26, арк. 29].
Налагодження управління, церковна служба, місіонерська робота, утримання в належному стані храмів, ведення церковного господарства - це ті буденні справи, що існували в кожній релігійній общині, і цими справами повинні були опікуватися обновленські священнослужителі. Це було неможливим без тих добровільних пожертвувань, які вносили прихожани на розвиток своєї церкви.
Церковне господарювання в общинах полягало в проведенні ремонту храмів, іноді навіть капітального, що свідчить про тяжке становище церковних приміщень на той момент. Серед ремонтних робіт типовими були побілка стін, ремонт даху, фарбування підлоги, заміна скла у вікнах, ремонт груби, проведення електропроводки та ін. [26, арк. 14], що вимагали додаткових видатків з церковного бюджету. Крім того, чималу статтю розходу фінансів церков становила закупка господарського реманенту, предметів для відправлення богослужіння (свічок, просфор, вина, ладану). Наприклад, у звіті Филипівської церкви м. Запоріжжя стаття на зазначені предмети становила понад третину загальної суми витрат [2б, арк. 21]. Тому більшу частину свого існування обновленські громади перебували на самофінансуванні та зазнавали матеріальної скрути, що негативно позначилося і на моральному стані обновленського духівництва, адже дуже часто, через економічну незахищеність, обновленські священики переходили до інших парафій (наприклад, до патріаршої церкви).
Отже, Обновленська церква була видним фактором релігійного життя та займала друге місце серед конфесій Запорізького регіону. Її соціальна база в особі прихожан, вужча на відміну від офіційної патріаршої церкви, відігравала провідну роль в підтримці існування общини. Проте радянська влада, впроваджуючи тактику розколу, намагалася знищити інститут церкви і духовенство, зіштовхуючи між собою різні течії православ'я. На жаль, одну з провідних ролей у цій антирелігійній кампанії відіграла Обновленська церква, надаючи "підтримку" якій, влада не сприяла поліпшенню авторитету цієї конфесії, а навпаки, звужувала ту соціальну базу, яку вона мала. Розкольницька практика знайшла своє втілення і в Запорізькому регіоні, що деморалізуюче впливало на стан обновленського духовенства. Не зважаючи на це, Обновленська церква була вагомим чинником релігійної карти України та мала вплив на суспільні та міжконфесійні взаємини.
Джерела та література
Шишкин А.А. Сущность и критическая оценка "обновленческого" раскола Русской правосланой церкви. - Казань, 1970.
Рельгесон Л. Трагедия русской церкви (1917-1945). - М., 1996.
Левитин А., Шавров В. Очерки по истории русской церковной смуты: В 3 т. - М., 1996.
Пащенко В.О. Держава і православ'я в Україні: 20-30-ті роки ХХ ст. - К., 1993.
Пащенко В.О. Дітище ДПУ. До витоків обновленського руху в Україні // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 1994. - №1.
Пащенко В.О., Киридон А.М. Більшовицька держава і православна церква в Україні 1917-1930-ті роки. - Полтава, 2004.
Киридон А.М. Про причини обновленського руху в Україні // Різдво Христове 2000. Статті і матеріали. - Львів, 2001.
Киридон А.М. Державно-церковні взаємини в Радянській Україні (1917 - 1930-ті роки): зсув концептуальної парадигми // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник 2006 р. - Львів, 2006. - Кн. 1.
Білан Г.І. Обновленська церква в Україні (від виникнення до ІІ собору) // Наукові записки / Національний університет "Києво-Могилянська академія". - 2004. - Т. 27: Історичні науки.
Шнира В.В. Обновленський рух в Україні (1922-1927 рр.) // Історична пам'ять. - 2001. - №1-2.
Силантьев В.И. Большевики и православная церковь на Украине в 20-е годы. - Х., 1998.
Ігнатуша О.М. Інституційний розкол православної церкви в Україні: ґенеза і характер (ХІХ ст. - 30-і рр. ХХ ст.) - Запоріжжя, 2004.
Ігнатуша О.М. "Обновленство" 20-30-х рр. XX ст.: витвір ДПУ чи модернізаційний рух в православному середовищі? // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник 2004 р. Книга 1. - Львів, 2004.
Державний архів Запорізької області (далі ДАЗО). - Ф. Р-316. - Оп. 3. - Спр. 32.
Центральний державний архів громадських об'єднань України (далі ЦДАГО України). - Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 2006.
ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 1846.
ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 2007.
ДАЗО. - Ф. 316. - Оп. 3. - Спр. 31.
ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 1772.
ДАЗО. - Ф. 316. - Оп. 3. - Спр. 8.
Красное Запорожье. - 1926. - 6 ноября.
ДАЗО. - Ф. 316. - Оп. 3. - Спр. 33.
ДАЗО. - Ф. 316. - Оп. 3. - Спр. 135.
ДАЗО. - Ф. 316. - Оп. 3. - Спр. 9.
ДАЗО. - Ф. 316. - Оп. 3. - Спр. 51.
ДАЗО. - Ф. 316. - Оп. 3. - Спр. 59