Т. Г. Савчук

СОЦІАЛЬНА ПРАКТИКА П'ЯТИДЕСЯТНИКІВ У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (КІНЕЦЬ XX - ПОЧАТОК ХХІ СТ.)

Українське суспільство церкві довіряє більше, ніж державним та суспільним інститутам. Результати дослідження, що провела компанія GfK Ukraine у березні 2009 р., свідчать: найбільшою довірою у населення України продовжує користуватись церква. Про це заявило 61,2% опитаних [1].

Безумовно, психологічна підтримка, що надається церквою, пропаговані високі духовні цінності обумовили поважне ставлення населення. Однак, на нашу думку, причини стійкої популярності церковних інституцій необхідно шукати і в інших площинах діяльності конфесій.

Звернення до соціальної практики Всеукраїнського союзу церков християн віри євангельської- п'ятидесятників (ЦХВЄ) є актуальним у зв'язку з посиленням ролі цієї конфесії у суспільному житті.

Пізньопротестантські інституції, серед яких і ЦХВЄ, займають вагоме місце в релігійному просторі Запорізької області. Із звіту про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 1 січня 2009 р., підготовленого Державним комітетом України у справах національностей та релігій, дізнаємося, що в Запорізькій області існують 32 громади цієї конфесії [2]. За кількістю громад ця церква посідає шосте місце з 53 конфесій, поступаючись Українській православній церкві Московського патріархату, Українській православній церкві Київського патріархату, Всеукраїнському союзу об'єднань євангельських християн-баптистів, харизматичним релігійним організаціям та Свідкам Єгови. Останні випередили християн віри євангельської на одну громаду [2].

Враховуючи показники чисельності прихильників конфесії серед релігійних спільнот Запорізької області, актуальність аналізу соціальних аспектів діяльності ЦХВЄ не викликає сумніву.

Предметом розгляду даної статті є благочинна діяльність помісної церкви християн віри євангельської-п'ятидесятників "Христос - єдина надія" у місті Запоріжжі. Хронологічними рамками дослідження обрані 1997-2008 - роки існування громади "Христос - єдина надія". 14 серпня 1997 р. церква отримала можливість розпочати діяльність, зареєструвавши статут у Запорізькій обласній державній адміністрації [3, с. 1-8]. Станом на кінець 2008 р. у громаді нараховувалося 200 членів [4, с. 1]. Окрім того, громада "Христос - єдина надія" розширила сфери свого впливу також на віруючих у селах Запорізької області. Очолював громаду старший пресвітер у Запорізькій області Василь Євгенович Гедаревич.

Питання благочинної діяльності окремої помісної церкви постає не менш важливим у контексті актуальності розробок мікроісторії, що віддає перевагу дослідженню мікрозрізів соціальної реальності. Метою статті є визначення ступеню включеності п'ятидесятників до сучасного соціуму через висвітлення досвіду благодійництва звичайних людей. Відсутність історіографічних досліджень посилює необхідність розгляду задекларованої проблематики.

Використовуючи комплекс різновидових джерел: справочинну документацію церковного походження, інтерв'ю з керівництвом громади та рядовими членами, статистичні державні документи, спробуємо з'ясувати це вагоме питання.

Благочинна діяльність була спрямована на підтримку власне своїх членів громади, Запорізького об'єднання та невіруючих людей. Її ефективність, можливість швидкого реагування на потреби членів церкви обумовлені дієвою церковною структурою. Віруючі в досліджуваній громаді, як і в інших осередках церков християн віри євангельської, розподілені на так звані домашні групи. У точно визначений день тижня члени групи збиралися в домашніх умовах для читання Біблії, ведення духовної розмови, з метою підтримки один одного.

У церкві "Христос - єдина надія " діяло 14 вищезазначених структурних одиниць, що охопили віруючих у різних районах міста Запоріжжя. Окрім того, церква опікувалася віруючими в навколишніх селах, зокрема в селах Підпорожнянка, Богатирьово, Грушівка [4, с. 1].

Переважно адресна матеріальна допомога забезпечувалася саме членами домашньої групи. Відвідування віруючих у лікарні, допомога медикаментами теж здійснювалася коштами членів домашніх груп.

Виділялися гроші для матеріальної підтримки окремих родин, що залишилися без годувальника. Як правило, кошти на ці потреби збиралися у межах домашньої групи. З особливою увагою церква ставилася до своїх одновірців похилого віку [5].

Для розв'язання проблем з фінансовими труднощами в окремих родинах церковне керівництво змушувало оголошувати на богослужінні загальний збір пожертвувань на користь потерпілих. Церква виділяла чітко фіксований відсоток на матеріальну підтримку окремих родин. За умов економічної нестабільності в 1998-2002 рр. ця практика була досить поширеною. За останні 2007-2008 рр. це робилося двічі [5], що свідчить про відносний добробут родин членів церкви.

Діяльність організації спрямовувалась на матеріальну та моральну підтримку людей усіх вікових категорій. Серед молоді церкви існувала власна каса взаємодопомоги. Зокрема, спеціально на молодіжному богослужінні збиралися гроші щоразу напередодні весіль. Молодь намагалася підтримати наречених фінансами, навіть не очікуючи запрошення на урочистий вечір [6].

Церква не залишала віруючого і в останні моменти його перебування на землі. Благочинна діяльність на похоронах відкрито переростала в євангелізаційну роботу. Під час похорону читалася Біблія, виголошувалася проповідь, співалися псалми [7]. Невіруючі люди могли бачити, яку моральну та матеріальну підтримку надала церква рідні померлого одновірця.

Благочинна діяльність проводилася і в формі екологічних заходів. У червні 2008 р. започатковано організацію акції "Чисте серце - чистий район". За дозволом Заводської районної адміністрації двічі у 2008 р. члени церкви влаштували прибирання паркових територій у районі.

Проведенням цієї акції церква досягла подвійної мети: з одного боку, чисті парки, з іншого - проповідування Священного Писання. Така ж акція була запланована й на травень 2009 р. [8].

Не обходила своєю увагою громада "Христос - єдина надія" і загальноукраїнські екологічні проблеми: влітку 2008 р. були зібрані кошти для потерпілих під час повені на Західній Україні [5].

В умовах вибуху економічної кризи восени 2008 р. благочинна діяльність набула нових обертів, урізноманітнилися її