У приміщенні церкви знаходили тимчасовий притулок люди без постійного місця проживання та ті, що з тих чи інших причин залишилися без даху над головою [7]. Мали підтримку й вагітні жінки - члени громади, їм виділялись гроші на придбання вітамінів [5].

Благочинна діяльність проводилася на кошти віруючих громади. Окрім того, церква користувалася допомогою представників іноземних релігійних організацій, переважна більшість серед яких належить до інших протестантських конфесій. Зокрема, продукти харчування, одяг надходили до церкви від менонітських громад Канади [5]. Таке співробітництво між протестантськими об'єднаннями вказує на конструктивну співпрацю церков у напрямку розширення їх сфери впливу, збільшення кількості віруючих, що, на їх думку, будуть врятовані і матимуть вічне життя.

Під час релігійних свят діти отримували різноманітні подарунки, профінансовані одновірцями з-за кордону та з церковної каси [5].

З 2004 р. члени громади здійснювали благочинну діяльність в інтернатах для дітей-сиріт та слаборозвинутих дітей. Проблема дітей-сиріт на сьогодні набула загальнонаціонального характеру. Громада п'ятидесятників не залишилася осторонь цієї соціальної хвороби.

Форми благочинної діяльності змінювалися. Спочатку члени церкви допомагали матеріально інтернатам. В останні роки акцент зроблено на встановленні більш близьких, дружніх стосунків з дітьми, на спробі компенсувати нестачу любові до цих дітей, можливості позбутися відчуття самотності, невпевненості. Зокрема, цього намагалися досягти дві родини з громади, що встановили опікунство над трьома дітьми з інтернатів [11].

У церкві "Христос - єдина надія" є віруючий, який служив від місії "Agape", що поставила за мету донести Боже Слово до дітей з інтернатів. Взагалі від цієї місії в місті Запоріжжі працювали 3 п'ятидесятники [12]. Працю співробітників місії можна назвати жертовною, оскільки вони відмовилися від основної роботи, щоб повністю присвятити свій час дітям-сиротам за мізерну плату.

Місія "Agape" пропагувала ідеї того, що майбутнє нашого суспільства, його соціальний і моральний клімат визначаються тим, що відбувається у душах дітей; на яких зразках, принципах формується світогляд учнів. Працівники місії переконані, що у християнській моралі сконцентровані найвищі цінності людства, які вчать добру, милосердю, співчуттю, прояву турботи до ближнього. Місія проводила уроки "Християнської етики" в 35 інтернатах України (понад 6 тис. дітей-сиріт). 60 співробітників місії присвятили себе служінню дітям з інтернатів в Україні [13].

Розроблена спеціальна програма для роботи з дітьми-сиротами, що проживають в інтернатах і дитячих будинках, які мають відхилення, пов'язані із втратою батьків і зміною умов життя. Деякі із цих дітей відставали у розвитку через педагогічну занедбаність; мали відхилення в нервово- психічному розвитку: підвищену вразливість, замкнутість, неадекватність сприйняття дорослих, страх, відчуженість, схильність до асоціального поводження, дратівливість. Це ускладнило виховний процес. Налагодження стосунків з ними вимагало від співробітників місії невтомної праці, пошуку побудови нової моделі відносин, залучення різних методів духовно-морального виховання школярів.

На уроках вивчалася Біблія як історична, літературна, географічно-пізнавальна пам'ятка, що відображає моральні християнські цінності. Теми, що розглядалися на уроках, сприяли формуванню в дитячих серцях милосердя, відповідальності, справедливості, любові до свого народу, попереджали про небезпеки на життєвому шляху [13].

Окрім віруючого-співробітника місії з помісної церкви, дітей в інтернатах відвідували також і волонтери. Спілкування відбувалося не тільки в приміщенні інтернату, а й на території церкви, що свідчить про встановлення дружніх відносин з дітьми, сприйняття ними пропагованих загальнолюдських цінностей [14].

У квітні-травні 2008 р. у приміщенні офісу церкви готувалися обіди для безпритульних дітей та дітей з неблагополучних сімей [5; 8].

Як бачимо, громада "Христос - єдина надія" значно розширила напрямки благодійництва. Це пов'язано із загальним розумінням церквою євангелізаційної роботи. Дослідник М. Мокієнко відзначив, що ще з другої третини 1990-х рр. відбувся перехід від "євангелізації натовпу" до "євангелізації особи". Проповідування віри вимагає не тільки пояснення Євангелія, а й передусім встановлення тісних дружніх стосунків. Традиційне розуміння євангелізму змінилося так званим "трьохфазним" євангелізмом, що включає такі складові:

"Підготовка ґрунту". Звернення до серця через побудову взаємин, що включає служіння, спілкування й жертовність. Фактично це - підготовчий етап, що дозволяє налагодити контакт із співрозмовником.

"Сіяння". Звернення до розуму через відкрите спілкування, що включає особисте свідоцтво, книги, касети, вивчення Біблії, спілкування, проповіді та навчання.

"Жнива". Звернення до волі людини в очікуванні відповіді, що полягає в ґрунтовному поясненні Євангелія [15, с. 100-101].

Розширення благодійництва, набуття ним нових форм ставало можливим у міру того, як зростала кількість вірян.

Значного успіху у справі благодійництва, пропагування загальнолюдських цінностей, виховання дітей згідно з настановами Біблії досяг дитячий християнський табір в селі Ботієве Приазовського району. Проведення дитячих програм, влаштування нестандартних біблійних уроків, організація відпочинку забезпечувалися безкоштовною працею вихователів-наставників. Перебування у християнському таборі дітей з багатодітних чи неповних сімей фінансувалося одновірцями - представниками української діаспори з США [14].

Ще одним напрямком, характерним для благодійницької діяльності громади "Христос - єдина надія", є будівництво будинку для сиріт сімейного типу. Робота проводиться під егідою благодійного фонду "Соняшний палац" [16, с. 1-10]. Розраховано, що в будинку будуть мешкати три родини. Кожна родина повинна