свідчать, що асиміляція українців припинилася (або істотно загальмувалася). Російськомовність перестає бути перепоною для утвердження української ідентичності. З іншого боку, таблиця 6 засвідчила, що у складі росіян, болгар, білорусів та представників інших національних меншин у 2001 р. виявилося значно більше осіб, які вважають українську мову рідною, ніж це було 1989 р.
Зазначені демографічні процеси свідчать, що у середовищі населення регіону йде посилення українського етнічного впливу. І це головна запорука того, що Запоріжжя залишиться невід'ємною частиною незалежної України, а її' жителі - частиною української політичної нації. Своєю чергою, це означає, що раніше чи пізніше вони почнуть вести себе відповідно до своїх національних інтересів, тобто як українці.
Джерела та література
Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація? // Вітчизна. - 1990. - №6.
Чорний С. Національний склад населення України в ХХ сторіччі: Довідник. - К., 2001.
Численность населения Запорожской области (по данным Всесоюзной переписи 1989 г.). - Запорожье, 1991.
Богуслаєв В., Сухой Я. Право на родное слово: Еще раз по вопросу о целесообразности присвоения русскому языку статуса официального // Зеркало недели. - 2003. - 8-14 ноября.
Андрухович Ю. "Орім свій переліг... і сіймо слово" // Урок української. - 2001. - № 7.
Искра (Запоріжжя). - 2007. - 6 вересня.
Истеблишмент. - 2008. - 10-16 апреля.
Сусак В. Фактор мови та зміни політичних постав: порівняльний аналіз Львова та Донецька (19942004 рр.) // Україна модерна. Спеціальний випуск: Київ—Донецьк: соціальні ідентичності в сучасній Україні. - К.; Львів, 2007.
Майборода О.М. Українська самоідентифікація на сучасному етапі: елітарна та масова версії // Еліти і цивілізаційні процеси формування націй. - К., 2006. - Т. 1.
10. Державний комітет статистики. Розподіл населення найбільш численних національностей за статтю та віком, шлюбним станом, мовними ознаками та рівнем освіти за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року. - К., 2004.