від Кароля Корецького до старости канівського Станіслава Конецпольського про показ прав на Мліїв і Бубнів [3, арк.50].1638 р. Бубнівка призначена на утримання відкритого в Переяславі єзуїтського колегіуму [11, б.430]. 1654 р. на чолі 11 міщан стояв війт, козацтво ж сотні складали сотник, 8 отаманів, 1 хорунжий, 384 козаки [12, с.543]. За свідченням Евлія Челебі (1657) "фортеця Бубново - це невелика дерев'яна паланка, огороджена частоколом. Вона розташована на березі Дніпра і перебуває під владою польського короля. У ній 500 будинків і дві церкви" [13, с.80]. 12 серпня 1660 р., за проханням Юрія Хмельницького та ігумена Канівського монастиря Іова Зайончковського цар Олексій Михайлович подарував Канівському Успенському монастиреві містечко Бубнів [14, с.18-19]. Бубнів - "по свидетельству старожилов ... з давних времен войсковіе свободніе, к диспозиціи гетманской надлежат и под виденіем сотников Бубновских обретаются и люде тамошніе посполитіе употребляются на общенародних повинностях в подводах и в датках на компанейци месячного" [15, с.25].
Бурнелівщина. Боярин Потапович Федір Григорович у 1566 р. отримав привілей на Бурнелевщину в Канівській волості, яка раніше перейшла до його померлого кревного Івана Григоровича від Миколи Блажка.
Бучак. Добра Київського повіті згадані 20 червня 1645 р. у декреті між Кшиштофом Радецьким і підстаростою корсунським Презейським, слугою Станіслава Конецпольського про наслання підданих на добра Бучак [3, арк.17зв.]. Королівський привілей 15 жовтня 1660 р. про "заховання" прав на державу Бучак у Канівському старостві королівського полковника Габріела Войниловича. Сучасне село Канівського району.
Воронне, (Вороново) село Київського повіту, Канівського староства. Спочатку тримав зем'янин Мизя. 1552 р. належало до Канівського замку, власник князь Андрій Тимофійович Капуста, за донькою Мизі як віно (це його перший шлюб) [2, с.98], там було 15 сімей. Сам князь Андрій був старостою овруцьким і каштеляном брацлавським, крім того вдруге одружився з Ганною Шимківною, що віддаляло його особисто від цього села. З часом перейшло до Халецьких і в гродській книзі київській 26 лютого 1612 р. зафіксований запис від Йозефа-Яна Халецького своїй дружині Єві Хузаковні на заставу Ржищева, Ходорова, Гуляки, Воронова за 15 000 злотих [3, арк.6зв.] і того ж дня здійснили взаємний доживотний запис у випадку смерті чоловіка передати кошти "кревним".
Глинча в інвентарі 1622 р. Канівського староства зазначено як село з семии посполитами і семи підсусідками. Сучасне село Канівського району.
Голяки. 26 лютого 1612 р. запис від Йозефа-Яна Халецького своїй дружині Єві Хузаковні на заставу Ржищева, Ходорова, Гуляки, Воронова за 15 000 злотих [3, арк.6зв.] і того ж дня здійснили взаємний доживотний запис у випадку смерті чоловіка передати кошти "кревним". Сучасне село Канівського району.
Григорівка село Київського повіту, до Канівського замку. Вислуга боярина Григорія від князя Олелька Володимировича. Його сини Івашко і Петро Григоровичі розподілили пополам, передали свої частки синам Кузьмі Івашкевичу та Івану Петровичу. По жіночій лінії перейшло зем'янину Богушу Морозу (1552 [2, с.98]). 1616 р. як власне земське державця Федора Проскури, писаря земського київського. 1643 р. Федір Проскура позивав Івана Луцкевича про починення кривд підданим коли тримав с. Григорівку [3, арк.214]. 1645 р. Проскура записав це село Голубу [3, арк.272]. Полковник канівський Юрій Голуб отримав вічистим правом добра Григорівку у тракті (ключі) Канівському від Федора і Юрія Проскур (1646 [3, арк.133]). Сучасне село Канівського району.
Доманчиць - 30 грудня 1663 р. в Острі був виданий королівський привілей на села Хлончу, Доманчиць і Клупуч у воєводстві Київському, старостві Канівському, яким закріплялися права на ці села шляхтичу Яну Чижовському.
Дударці село до Канева [2, с.311]. На землях Халецьких за люстрацією 1616 р. [2, с.311] ґвалтовно осаджене міщанами канівськими. В інвентарі 1622 р. Канівського староства зазначено як село з двома посполитами і п'ятьма підсусідками.
Іржищ Сорока
Іван - слуга замку Канівського (1564 [1, с.140])
Борис, Сороченко - козак сотні Іржищівскої Канівського полку (1649)
Васько, Сороченко - козак сотні Іржищівскої Канівського полку (1649)
Грицько, Сороченко - козак сотні Іржищівскої Канівського полку (1649)
Семен Сороченко - козак сотні Іржищівскої Канівського полку (1649)
Керебердеї в інвентарі 1622 р. Канівського староства зазначено як село з шести посполитами і трьома підсусідками, там же млин в одне коло. В Каневі поминався рід Тараса з Керебердеїв, боярина канівського [16, арк.7]. Вірогідно від Керебердеїв походить назва населено пункту Калеберда [17, с.108]. Келеберда сучасне село Канівського району
Клепачі в інвентарі 1622 р. Канівського староства зазначено як село з двома посполитами і чотири підсусідками. 30 грудня 1663 р. королівським привілеєм закріплення права на село шляхтичу Яну Чижевському.
Колтягаєв на р. Росі з озером Звершнім до замку Канівського. Отримав як вислугу від Сигізмунда І Остап Дашкевич, за його заповітом отримав Київський Микольсько-Пустинний монастир, підтверджене грамотою 30 червня 1536 р. 1552 р. тут 6 сімей, які півроку проживали в замку [2, с.310]. Києво-Пустинний монастир володів з людьми, озерами, пасіками, бобровими і рибними ловами (1570) За люстрацією 1616 р. село було за монастирем.
Кононча Кононівщизна, село Київський повіт Канівського староства на лівому березі р. Рось в двох верстах нище Межиріччя. Існувало 1510 р. Староста житомирський, князь Богуш Федорович Корецький (1552 [2, с.99]) тримав з пасіками бортними, орною землею, пасіками, озерами, ріками, лісами, дубровами, рибними і