бобровими ловами, луками. За люстрацією 1616 р. село належало Київському Микольсько-пустинному монастирю за заповітом князя Корецького [2, с.99] (тримали ще за люстрацією 1570 р. [2, с.310]). 1629 р. належало йому ж з 1 огородником [2, с.362]. 1645 р. Лукреція Драбович Андрієва Замаська подала зиск на жида Януса про ґвалтовний наїзд на млин її в с. Михайлові з челяддю і грабунок збіжжя, на жида кононецького орендара про вилучення мита на греблі кононецькій [3, арк.18зв.]. Кононча належала до Михайлівської сотні. В 1654 р. в ній присягу прийняли війт, 33 міщани, а також 40 козаків [12, с.543]. В ХІХ ст. "в селении находится древнее замковище в роде огромной могилы" [4, с.498-499]. Кононча - сучасне село Канівського району.
Курильчиці. Згідно інвентаря 1622 р. Канівського староства зазначено як село з трьома посполитами і двома підсусідками, інші - козаки.
Лазарщиця 20 липня 1661 р. королівським привілеєм добра Лазарщиця в старостві Канівському уродженим Степану i Андрію Держановським. Лазірці - сучасне село Канівського району.
Леплява 12 липня 1578 р. Лепленські Богуш і Іван отримали королівське підтвердження на маєтності Лепляну, Радаєвщичну, Врековщичну в Київському повіті [5, с.326]. Леплява в інвентарі 1622 р. Канівського староства зазначено як село з трьома посполитами і трьома підсусідками, там же млин в одне коло. 1643 р. скарга від Леплянського на ксенза Єльця про 15 000 злотих і на заставу даних с. Леплян [3, арк.194зв.]. Леплянський притягувався в 1646 р. ксензом Єльцом про недотримання контракту про село Стара Леплява [5, с.707]. 1646 р. двір у Лепляві під Каневом Каспра Жабокрицького [3, арк.105]. Сучасне село Ліплява Канівського району.
Литвинець в інвентарі 1622 р. Канівського староства зазначено як село з одним посполитим і одним підсусідком. Сучасне село Канівського району.
Лука селище за Євстафієм Дашкевичем як вітчизна і материзна, вислужене за Олександра і Сигізмунда. Спало на єдину сестру Євстафія Милохну, яка від другого шлюбу мала доньку Богдана заміжню за Іваном Волчковичем Олізаром, її ж донька Богдана Іванівна стала дружиною князя Ружинського. Сучасне село Канівського району.
Македонець. В інвентарі 1622 р. Канівського староства зазначено як село Македонці і Процьки з шести посполитами і семи підсусідками. 20 липня 1661 р. королівський привілей на добра Ржавець, Македонівка, Лазарчиці шляхтичам Степану i Андрію Держановським.
Малудовче Канівського староства село до Канева [2, с.311]. На землях Халецьких за люстрацією 1616 р. [2, с.311] ґвалтовно осаджене міщанами канівськими.
Маслів Став - Лащ-Тучапські Михайло і Микола - на їх грунти у м. Маслів Став Корсунського староства напав підстароста Блонський (1646 [3, арк.89]), володіли м. Маслів Став, Колесичі, Букрин Великий і Малий, Зарубинці, Підходня Велика і Мала, м. Сквира Канівського староства [3, арк.92] Містечко 1646 р. староста канівський Микола Лащич-Тучапський позивав за заволодіння ним Михайла Лащича [3, арк.92]. Козаковичі Васько - слуга замку Канівського (1564 [1, с.140]), Іван Степанович - слуга замку Канівського (1564 [1, с.140]), Козаченко Семен - козак Маслівської сотні Канівського полку (1649), центр сотні (1649). Привілей 27 березня 1663 р. добра Маслівка в старостві Канівському шляхтичу, писарю полковому канівському Євстафію Полоницькому доживотним правом. Священик с. Маслівка Канівського староства Ничипір Терешкович (? - ран. 1778 [18, арк.1]).
Михайлівка, містечко - 1645 р. три маніфеста князя Вишневецького до Мартина Свідерського про наслання на містечко Михайлів над р. Удай [3, арк.361зв.]. Центр козацької сотні. 1654 р. тут був 1 війт, в якомусь селі отаман і 56 міщан. Козацтво ж сотні, що тут виникла мало сотника, 3 отаманів, 1 хорунжого, 106 козаків [12, с.543]. Сучасне село Канівського району.
Пекарі - на усті р. Рось. Є згадка про Яська Пекареня (1552). Пекарів Боярин Семашко - можливо, одна і та ж особа з Боярином Іван Іванович - полковником канівським (?-1638), а потім сотником канівським (1638 - ?) надав Канівському монастирю млини два, мучний та ступний, у котрих розмір повинен іти їм отцям і борошника тримать їм свого; однак замкову повинність отправлять повинні, млин, поле і сіножать називаємі Пекарськими, дані від козака і полковника Семашка, по правам тримати мають. Сучасне село Канівського району.
Підсінне Велике і Мале до канівського замку терехтемирівської волості Служки тримали (1552 [2, с.98]). 12 жовтня 1641 р. підтвердження права через Самійла Лаща Тучапського, стражника коронного, старости овруцького і канівського, правом ленним., на сина свого Михайла. 1646 р. Микола Лащ-Тучапський позивав за заволодіння ним Михайла Лаща [3, арк.92]. Підсінне належало до Терехтемирівської сотні. У Іллінській церкві священиком був Іван Кармановський (1745) [19, с.616].
Піє Канівського староства село до Канева [2, с.311]. На землях Халецьких за люстрацією 1616 р. [2, с.311] ґвалтовно осаджене міщанами канівськими. Піє у 1622 р. мало 10 підданих, а інші - козаки. Сучасне Пії (Миронівський район).
Полстин (Ржавець), городище Київський повіт, село на правому боці р. Росаві 1455 р. князь Олелько Володимирович надав городище Олехну Сохновичу. Дістався його доньці Орині, заміжній за Проскурою Сущанським [20, s.593]. 1616 р. за нього вели суперечку міщани канівські і київський земський писар Федір Проскура [2, с.309]. Належало до Канівського староства (1616). 1708 р. священиком був Пилип Прокопович, висвячений ще 1703 р. Варлаамом