Прохорівка - село, Київський повіт, Прохорово (Прохорівка) за Дніпром в інвентарі 1622 р. Канівського староства зазначено як село з двома посполитами і трьома підсусідками. Було надане (раніше 1636 р.) старостою переяславським і миргородським Лукашем Жолкевським Переяславському єзуїтському колегіуму "на вечние времена" [21, с.175]. Сучасне село Канівського району.

Процьки Канівського староства - село до Канева [2, с.311]. На землях Халецьких за люстрацією 1616 р. [2, с.311] ґвалтовно осаджене міщанами канівськими.

Ратки Мітченко Василь - козак сотні канівської Кулаги (1649), сотник канівський (? - 1659 [22, с.179] - ?), нобілітований при Виговському, отримавши млини в Каневі і с. Ратки [23, s.304]. Наказний обозний полковий (1664-1665). Денис - козак сотні канівської Кулаги (1649). Артюх - козак сотні канівської Кулаги (1649).

Решотки - за Дніпром в інвентарі 1622 р. Канівського староства зазначено як село без замкових посполитих, а міщани мали свої хутори. У козацькому володінні містечко Канівського полку з 100 козаків в 1649 р. [24, с.500]. Радлінський Адам тримав у Канівському ключі с. Решотки (1646 [3, арк.89]), 1646 р. його позивав коронний хорунжий за насилання людей на містечка Хоцьки і Комарівку у Переяславському старостві [3, арк.90зв.]. Отримав привілей на с. Решотки в тракті Канівському і добра Хоцьки і Комаровка в повіті Переяславському. Адам у 1646 р. позивав

Станіслава Борецького за напад на його с. Решотки в ключі Канівському і розігнав підданих [3, арк.89]. 1646 р. 1646 р. Олександр Конецпольський позивав у с. Решотки Адама Радлінського про вчинення справедливості з с. Коцкова і Комаровки за грабунок [3, арк.104зв.]. Решотки (Решотка) Леплявської сотні.

Ржавець. В інвентарі 1622 р. Канівського староства зазначено як село з п'яти посполитами і п'яти підсусідками. У 1663 р. тут млином володів Канівський богородицький монастир [6, с.58]. Ржавець Малий - сучасне село Канівського району.

Романівка - в Канівському старостві [3, арк.373]. Перед Хмельниччиною був польський кляштор чи монастир, в якому за повір'ям, було 30 ченців. Знищений під час бойових дій.

Россохате - село до Канева [2, с.311]. На землях Халецьких за люстрацією 1616 р. [2, с.311] ґвалтовно осаджене міщанами канівськими. Россохи село 2 дими, 2 городники КПЛ (1629 [2, с.391])

Рудка. Королівський привілей 12 червня 1659 р. уродженому Василеві Мітченку, сотнику канівському, с. Рудки з млином кричевським у воєводстві київському правом ленним. 23 червня 1660 р. королівський привілей на села Рудка, Бойхила i Ринки по смерті уродженого Борисові уродженому Пеському i Гориєвському товаришу корогви воєводи київського.

Синявка 1646 р. Софія Ласковська позивала підстаросту білоцерківського Сигизмунда з Войтовець Чорного про при тримання банітів в Білій Церкві і Синявці [3, арк.97зв.]. Сучасне село Канівського району.

Совін - на р. Росі Канівського староства в 3 милях від замку - Семен Романович відписав по небіжчику брату своєму Київському Пустинно-Микільському монастиреві. 1552 р. за ним рахувалося 9 сімей, які весь час проводили в замку. За люстрацією 1616 р. згідно тестаменту Семена Романовича належало Київському Микольсько-Пустинного монастря. 1646 р. Києво- Микольський монастир позивав Ольшевського - державця сахновського в старостві Корсунському про наслання з с. Сахновки на добра і грунти с. Совин монастирські [3, арк.92зв.]

Соркланов - в милі від замку, вислуга Євстафія Дашкевича при Сигізмунді І, яку він 1510 р. відписав Київському Пустинно-Микольському монастирю, який тому і належав (1552 [2, с.100]).

Степанчинці - в інвентарі 1622 р. Канівського староства зазначено як село з двома посполитами. Сучасне село Канівського району.

Стояц Васько - слуга замку Канівського (1564 [1, с.140]).

Іван Степанович - слуга замку Канівського (1564 [1, с.140]).

Козаченко Матвій - козак Стояцької сотні Канівського полку (1649).

Крат - козак Стояцької сотні Канівського полку (1649).

Козаченко Павло- козак Стояцької сотні Канівського полку (1649).

Черневські: Кирик Миколайович - слуга замку Канівського (1564 [1, с.140]);

Черневський Семко - козак Стояцької сотні (1649).

Студенець- канівський війт Ілляш Стороженко в першій половині ХУІІ ст подарував канівському монастирю свій хутір Студенець неподалік м. Канева, підтверджений князем Яремою Вишневецьким 3 жовтня 1646 року. Сучасне село Канівського району.

Таганча - селище Київський повіт - татарське слово, яке означає трикутник [4, с.432]. Лежить у глибокій продовгуватій долині з усіх боків оточеної досить високими горами, покритими лісом. Належало до канівського замку і тримав Гнат Шумаков, 1451 р. князь Олелько Володимирович надав боярину Григорію [25, с.173]. Його син и Івашко і Петро Григоровичі передали своїм синам Кузьмі Івашкевичу і Івану Петровичу. Петро Григорович помер і між його сином Іваном і братом Івашком розпочалася судова тяганина за спадок. Таганча відійшов Івану Петровичу, які переходили його сину, онуку Богдана, правнукам Єська, Григорію та Івану, які ним володіли ще 1572 р. 2 квітня 1572 р. король підтвердив землянам київським Григорію, Івану і Яську Потаповичам попередні листи князя Олександра Володимировича київського, великого князя київського і короля Жигимонта [5, с.247]. 1612 р. Клещовський позивав про збіглих підданих з добр Клещова до добр Карпилівка, які лежать під с. Таганча [3, арк.6]. 1619 р. баніція від Проскур на Островських про віддалення прав і привілеїв на добра Товаров, Григоріїв чи Григорівку і на містечко Таганча і на добра у р. Дніпра