диверсії. Чисте повітря - це, звичайно, добре, але заради нього ніхто не буде відмовлятися від дешевого легкового автомобіля, адже "Запоріжсталь" робить якісні прокати для автомобілебудування" [10].
Очевидно, що керівництво запорізьких металургійних підприємств власні меркантильні інтереси ставило вище, ніж питання реконструкції і чистого виробництва.
На виконання постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 07.01.1988 р. № 32 та постанови ЦК Компартії УРСР та Ради Міністрів УРСР від 08.11.1988 № 357 "О коренной перестройке дела охраны природы в стране" функції з питань охорони навколишнього природного середовища, контролю, регулювання використання природних ресурсів від усіх міністерств, відомств та організацій були передані до Держкомприроди. На базі Запорізької обласної інспекції з охорони природи було утворено Запорізький обласний комітет з охорони природи [1, с.65].
Ця установа на регіональному рівні мала забезпечувати реалізацію довгострокових пріоритетів екологічної безпеки та охорони навколишнього середовища через впровадження загальнодержавних та регіональних природоохоронних програм, їх інтеграцію в програму соціально-економічного розвитку області [1, с.66]. Діяльність обласного комітету з охорони природи охоплювала усю Запорізьку область. У складі комітету працювало 50 відділів і підрозділів, Запорізький районний комітет (Запоріжжя разом із Запорізьким і Вільнянським районами) та п'ять районних комітетів: Бердянський, Мелітопольський, Токмацький, Пологівський [1, с.67].
Однак, провідну роль у Запорізькому обласному комітеті природи, як і в аналогічних природоохоронних установах, відігравали не професійні екологи, вчені-природознавці, а виключно бюрократи.
Отже, партійно-політична влада в області, незважаючи на існування природоохоронних програм та діяльність відомчих природоохоронних органів, не зуміла вирішити жодного гострого екологічного питання, що мали місце в Запорізькому регіоні. Крім цього, владні структури продовжували чинити опір недержавним екологічним формуванням, намагаючись взяти їх під свій контроль. Усе це стало додатковим фактором, що призвів до розгортання широкого екологічного неформального руху в Запорізькій області в другій половині 1980-х рр.
Екологічний неурядовий опозиційний рух - відносно новий феномен суспільно-політичного життя країни, який відображав поступове пробудження масової громадської свідомості населення. Основні характерні риси екологічного неформального руху в Запорізькій області в цілому повторюють загальноукраїнські тенденції:
стихійний процес формування;
розбудова неформальних природоохоронних структур "знизу" під впливом громадської ініціативи;
відсутність на початковому етапі чіткої регламентації діяльності;
обрання, а не призначення лідера на основі визнання його авторитету та компетентності;
відносно високий ступінь самостійності та незалежності від державних і політичних структур;
урбаністичний характер, тобто екологічний рух зосереджений був переважно в містах. Це пояснюється невеликою суспільною і громадською активністю сільського населення;
наявність у складі екологічних неурядових об'єднань великої кількості людей з вищою освітою, представників творчої та наукової інтелігенції, а також людей, що мають спеціальну освіту: екологів, біологів, медиків тощо;
з самого початку природоохоронний рух не мав політичного забарвлення, а носив громадський характер. Проте з розвитком процесу "перебудови" екологічні гасла стали все ширше і ширше політизуватися, використовуватися для боротьби з існуючим у державі ладом [11, с.19].
На перших порах цей процес мав стихійний характер і охоплював в основному молодь і деякі прошарки інтелігенції. Скерований цей рух був проти подальшого будівництва Запорізької АЕС та за зменшення техногенного навантаження на довкілля запорізькими промисловими гігантами. У 1987 р. студенти-екологи організували збір підписів населення проти будівництва Запорізької АЕС [12, с.19].
З розвитком перебудови екологічна криза стає одним з каталізаторів процесу національно- демократичного відродження України, адже для свідомої частини населення стає цілком зрозумілим, що лише з набуттям Україною власного державного суверенітету можливе вирішення тих екологічних проблем, які накопичувались десятиліттями при радянській владі. Відбувається організаційне оформлення та поступова політизація екологічного неформального руху.
У Запорізькій області в цей час утворюються недержавні екологічні об'єднання: "За екологічну перебудову", "Зелена гілка", "Лікарі Запоріжжя за перебудову"; діють місцеві відділення всеукраїнських екологічних рухів, наприклад Української екологічної асоціації "Зелений світ". Свої головні завдання екологічні організації на теренах Запорізького краю вбачали, в першу чергу, у тому, щоб тиснути на владні структури з метою привернути їх увагу до стану довкілля в області, пробудити екологічну свідомість суспільства [13].
Для виконання цих завдань екологічні неформальні угруповання Запорізької області використовували такі засоби, як проведення мітингів, пікетів, написання петицій в органи влади, проведення просвітницької роботи серед населення, розповсюдження літератури та кінофільмів на екологічну тематику [13].
На шпальтах місцевих газет вперше за всю радянську історію були опубліковані дані про перевищення запорізькими металургійними підприємствами гранично допустимих норм шкідливих речовин в десятки разів, про високі, порівняно з іншими областями України, рівні захворюваності та смертності в Запорізькій області. У Запоріжжі відбувся прем'єрний показ документального фільму "Усталые города", де розповідалось про екологічні проблеми індустріальних центрів Радянського Союзу, таких як Магнітогорськ, Норильськ, Кривий Ріг, проте Запоріжжю у фільмі була приділена головна увага. Ця кінострічка, яка потім була заборонена до показу цензурою, призвела до справжнього фурору серед населення [14].
5 червня 1988 р. у Запоріжжі на пл. Фестивальній відбувся екологічний мітинг, присвячений Всесвітньому дню охорони навколишнього середовища. Організаторами мітингу, крім місцевих органів державної і партійної влади, були і неформальні об'єднання, такі як "Зелений світ", "За екологічну перебудову". З боку неформалів лунала гостра критика діяльності органів влади, підприємств важкої промисловості в галузі охорони природи. Разом з цим було висунуто низку конструктивних пропозицій щодо покращення екологічної ситуації в місті і області. Багато хто з виступаючих, проте, не займав такої радикальної позиції,