Варто також додати, що вслід за А. Скальковським, дослідники прив'язували цю печатку до особи січового отамана Івана Малашевича [9, с.160; 20, с.558]. Але, як бачимо, з'явилася вона значно раніше - ще до першого погрому Січі (1709 р.), коли остання містилася на р. Чортомлик (1652-1709 рр.). Просто Малашевич продовжував користуватися цією печаткою, про що свідчать оригінальні документи [20, с.558].

Окрім цього, виявлені печатки своєю хронологією спростовують твердження, що цей різновид печаток був пов'язаний з виникненням т.зв. Нової Січі [10].

Зафіксований випадок, коли деякі кошові отамани, які знаходилися поза межами Січі, у т.зв. кримський період (1709-1734 рр.), який характеризувався ускладненою для січовиків політичною ситуацією, використовували печатку Івана Мазепи зразка 1687 р. [21, с.592]. Так зробив кошовий Іван Мочульський у 1719 р. Не виключаємо, що він входив до ближчого оточенні покійника тому й печатка і потрапила до нього. Хоча це всього припущення, а для ствердної відповіді треба відшукати надійні архівні джерела.

У 1750-1763 рр. кошові атамани послугувалися печаткою, яка у загальних рисах нагадувала печатку Данили Апостола зразка 1732 р. Можливо, що матриця цієї печатки була виготовлена у 1736 або 1744 р. [8, с.205; 22]. На печатці зображений козак у стаціонарній позі, з півобертом вправо, озброєний рушницею, шаблею. На поясі - порохівниця, праворуч від козака - спис. Зображення трави відсутнє. По колу міститься напис: "ПЕЧАТЬ СЛАВНОГО ВОИСКА ЗАПОРОЖС[К]ОГО НИЗОВОГО" [11, с.25]. У нас викликає певний сумнів правдивість відтворення зображення та напису. На жаль, О. Однороженко не подав фото цієї печатки, замінивши його схематичним малюнком [11, с.179].

Наступні зміни у кошовій печатці припадають на 1763 р.

У збірці ЧОІМ зберігається чимало документів, які стосуються запорожців. Зокрема у п'яти документах мова йде про нові клейноди січовиків. Вони розкривають механізм і строки виготовлення клейнодів, окреслюють відповідальні за це структури, визначають перелік інсигній та роль гетьмана Кирила Розумовського.

6 лютого 1763 р. Катерина ІІ видала указ про виготовлення на прохання запорожців наступних клейнодів: булави, прапора, бунчука, печатки, пірнача, литаврів, значків, тростини. За зразок були взяті інсигнії 1736 та 1744 років. Виготовлення доручалось Колегії іноземних справ. Після виготовлення вона зобов'язувалась представити їх для затвердження Сенату або сенатській конторі в Москві, а у подальшому, разом із супровідною грамотою, передати гетьману, щоби той доставив клейноди в Січ [22].

Якщо виготовлення булави й інших відзнак не викликало запитань, то стосовно печатки, був виданий окремий указ від 6 червня 1763 р., яким було встановлено новий напис [22]. І це не випадково, адже на відміну від інших клейнодів, які, образно кажучи, були німими, через сфрагіс зазначалась державна підпорядкованість запорожців, а саме - Російській імперії.

Е. Каменцева зазначала, що ще 19 травня 1763 р. Колегія іноземних справ отримала указ про виготовлення печатки для січовиків. В ході проведеного слідства з'ясувалося, що козаки користуються печаткою власного виготовлення з написом "ПЕЧАТЬ СЛАВНОГО ВОИСКА ЗАПОРОЗКОГО НИЗОВОГО". Колегією було запропоновано виготовити нову печатку на зразок тієї, що користувалася Генеральна військова канцелярія, згідно з представленими сургучевими відбитками, тобто із зазначенням у написі підпорядкованості Російській імперії.

Сенат схвалив цю пропозицію своїм указом від 16.06.1763 р. [8, с.205].

Виготовлення клейнодів затягнулося до кінця липня 1763 р. Нарешті, 21 липня був виданий новий указ, де перераховано 11 інсигній: булава, прапор, бунчук, печатка, пірнач, пара литаврів, 4 значки, тростина. Під розписку, разом з опечатаною супровідною грамотою вони були вручені кошовому Григорію Федорову, який у той час знаходився в Москві. Йому було доручено відвезти їх до Кирила Розумовського. Останній, в Батурин, повинен був уже офіційно передати клейноди Григорію Федорову, щоби той переправив їх на Січ. До гетьманської столиці кошового супроводжував конвой, який складався з капрала і двох солдатів на чотирьох підводах [22].

Про цю печатку А. Скальковський зазначав, що у 1760-х рр. з'явилася нова модифікація кошової печатки. У загальних рисах вона наслідувала свою попередницю і малюнком і написом, але праворуч від козака було добавлено зображення споруди "которое могло означать или Сечь или фигуры сигнальные" [12, с.331].

Матриця цієї печатки зберігається у Відділі нумізматики Державного історичного музею у Москві. Вона залізна, діаметром 55 мм, висота ручки 90 мм [12, с.333]. По центру зображений козак у стаціонарній позі, в анфас, з широко розставленими ногами. На голові невелика шапка з гострим верхом, яка прикрашена султаном і виходить за межі внутрішнього кола. На лівому плечі лежить рушниця, ствол якої теж виходить за межу внутрішнього кола. Рука козака покладена на приклад зверху. На лівому боці висить невелика шабля, на правому - порохівниця з рогу. Правицею козак спирається у бік. Праворуч від козака - спис, встромлений у землю. Праворуч від списа - багатоярусна будівля. Під ногами козака - трава. Між двома колами напис: "ПЕЧАТЬ ВОИСКА ЕЯ ІМПЕРАТОРСКОГО ВЕЛИЧЕСТВА ЗАПОРОЖСКОГО НИЗОВОГО". Хоча