м. Дармштадт у 1997 р. Досить плідно працюють над цією тематикою і вчені Об'єднаної Німеччини - В. Шнайдер [7], Г. Міллер-Кіпп [8], С. Герінг [9], Г. Гизеке [10], К. Компиш [11] та інші. Ця тематика не залишилась поза увагою і науковців СНД [12]. Проте при цьому постать Ганса Шемма - міністра культури Баварії та голови НСЛВ - між тим практично не була вивчена. Единим винятком є монографія Франца Кюхнеля «Ганс Шемм. Гауляйтер и министр культури (1891-1935)», що вийшла ще у 1985 р. у м. Кьольні.
Мета даної статті - проаналізувати життєвий шлях, місце і роль Ганса Шемма у здійсненні внутрішньої та освітньої політики НСДАП і за веймарської доби і у Третьому рейху (1919-1945).
Ганс Шемм народився 6 жовтня 1891 р. у м. Байройт, відомому культурному та адміністративному центрі Верхньої Франконії. Батьки були власниками невеличкої майстерні з ремонту взуття у передмісті. Досягши шкільного віку, Ганс перші 5 років ходив до звичайної школи, а потім продовжив освіту у провідному педагогічному закладі рідного міста - Королівському Баварському педагогічному училищі. Серед улюблених предметів Ганса Шемма були біологія та хімія. У 1910 р., вдало склавши випускні іспити, Шемм отримав диплом шкільного вчителя і розпочав професійну кар'єру в навчальних закладах Байройта. Під час Першої світової війни добровільно пішов працювати до місцевого лазарету, де навіть був інфікований туберкульозом (внаслідок цього його не взяли до кайзерівської армії - О.Д.).
У 1915 р. Г. Шемм одружився. У 1917 р. у молодого подружжя народився син.
Під час бурхливих подій Листопадової революції 1918-1919 рр. Шемм вступає до лав добровольчого корпусу - фрайкору Байройта. Саме у складі останнього він буде зачищати м. Мюнхен навесні 1919 р. від революціонерів Баварської Радянської Республіки. У 1920 р. Г. Шемма було призначено керівником науково-дослідної лабораторії в м. Тале (Саксонія - Ангальт), але вже на початку 1921 р. через фінансові труднощі ця установа взагалі припинила існування. Шемм повертається до рідного міста і знову займається викладацькою справою. З 1921 по 1928 рр. він викладає хімію у вечірньому університеті для дорослих. Одночасно Шемм продовжував займатись політичною діяльність у таборі «фьолькише».
На початку 1923 р. він розпочинає контакти з угрупованнями націонал-соціалістів. 30 вересня 1923 р. відбувається його особисте знайомство з Адольфом Гітлером. У 1924 р. Г. Шемм засновує Союз « фьолькише » у Байройті .
лютого 1925 р. Шемм створює в м. Байройт націонал-соціалістську організацію, що протягом року була розгорнута у гау Верхньої Франконії. Отримує партійний квиток НСДАП № 29 313 [13, с.597]. Активно розбудовував структури нацистської партії на теренах Франконії. При цьому Г. Шемм чітко задекларував власні політичні погляд - націоналіста, антисеміта та антикомуніста, не цураючись публічних висловлювань типу «на кожному ліхтарі має бути повішено єврея»; «ми не повинні бути об'єктивними - бо ми німці»; «наших ворогів чекає кривава помста» тощо [14, с.123]. Політична діяльність Шемма не залишилась поза увагою керівництва НСДАП.
квітня 1928 р. його було обрано депутатом баварського ландтагу, а у вересні того ж року гауляйтером Верхньої Франконії (з 3.9.1928 по 13.1.1933 рр.). Взагалі завдання гауляйтерів базувались у чотирьох сферах:
Керівник гау був політичним фюрером округу, який очолює - в галузі політики, культури та економіки.
Як вищий політичний представник НСДАП у власному окрузі він відповідає за політичний світогляд, виховання та дисциплінованість підлеглих йому керівників.
У межах округу він має право нагляду за нацистською партією, її підрозділами та спілками.
Провідною метою його діяльності є будівництво партії та координування діяльності її підрозділів [15, с.16].
Паралельно з цими обов'язками Г. Шемм був ще керівником місцевого осередку нацистського товариства німецької культури. заснованого під проводом Альфреда Розенберга у тому ж 1928 р. [16, с. 34]. Річ у тому, що у другій половині 20-х років минулого століття навколо НСДАП утворилась ціла мережа з так званих допоміжних організацій - понад 30 (нацистська спілка правників, нацистська спілка студентів, нацистська спілка лікарів тощо). Тому заснування Гансом Шеммом 21 квітня 1929 р. Націонал- соціалістичної ліги вчителів (далі НСЛВ - О. Д.) не викликало здивування у німецькому суспільстві. Рішення щодо створення нацистської організації для вчителів Веймарської Республік було прийнято ще на Другому з'їзді НСДАП у Веймарі у червні 1926 р. [17, с. 25-29]. До того ж ідейним й організаційним предтечею новоствореної структури був діючий ще з початку 1921 р. союз «фьолькише» вчителів Німеччини, який у 1927 р. нарахував приблизно 900 членів [18, с.125]. У 1929 р. Ганса Шемма було обрано головою НСЛВ, до складу якої вже входило 200 чоловік [5, с.128]. Веймарської доби у країні існували понад десяток подібного роду інституцій. Серед них домінували: Німецьке Об'єднання вчителів (у 1930 р. - 147 844 члени), Загальне Об'єднання учителів-жінок (40 000 членів), Католицьке Об'єднання вчителів німецького рейху (25 540 членів), Спілка німецьких філологів (30 000 членів) тощо [5, с.128]. Спочатку інституція під проводом Шемма залишалась регіональною структурою півдня Веймарської Республіки. Під час «великої депресії» 19291933-х рр. розпочинається крок за кроком розповсюдження нацистської вчительської ліги країною, також відбувається і збільшення її чисельності. Якщо у 1931 р. до її лав входять вже 2000 педагогів,