Одночасно йде вгору і подальша політична кар'єра лідера НСЛВ. Восени 1930 р. Ганса Шемма було обрано депутатом рейхстагу за партійними списками НСДАП. На початку 30-х рр. минулого століття Г. Шемм стає видавцем та редактором нацистської періодики - «Streiter», «Weckruf», «Nationale Zeutung», та друкованого органу НСЛВ «Nazionalsozialistische Lehrerzeutung» («Нацистська газета для вчителів» - О. Д.). З 1 жовтня 1931 р. він також видає тижневик «tompf fur deutsche Freicheit und Kultur» («Боротьба за німецьку волю та культуру» - О. Д.) загальним накладом 20 000 примірників та щодобове видання «Das Frankische Volk» («Народ Франконії» - О. Д.) накладом 10 000 екземплярів. Для цього Г. Шемм навіть заснував у Байройті окреме націонал-соціалістичне видавництво - «Nazionalsozialistische Kulturverlag». З 19 січня 1933 р. Шемма було призначено гауляйтером новоствореного гау Баварська Остмарка, до складу якого ввійшли території відразу 3-х колишніх гау: Верхня Франконія, Нижня Баварія та Оберпфальца. Одночасно Ганс Шемм отримує титул групенфюрера СА (штурмових підрозділів - партійної армії НСДАП - О. Д.). 16 березня 1933 р. губернатор Баварії (рейхштатгальтер - О. Д.) Франц Ріхтер фон Єпп запросив Ганса Шемма на посаду комісара баварського міністерства культури та освіти. А вже 13 квітня 1933 р. фюрер особисто призначив Ганса Шемма державним міністром освіти та культури Баварії - назвавши останнього «керівником культурної та виховної справи у Баварії» [19, c.456]. Однак улюбленою справою Шемма залишалося керування НСЛВ.

У 1933 р. всі регіональні, конфесійні й тематичні об'єднання вчителів Прусії, а згодом й інших земель Третього рейху поступово злились у єдину структуру - «Націонал-соціалістичну лігу вчителів» під проводом Ганса Шемма. Якщо у грудні 1932 р. до її лав входило 5 тисяч членів, то у грудні 1933 р. - вже 220 тисяч, а на 1937 р. вона об'єднала вже 97 % вчителів країни [5, с.74]. Голова НСЛВ, тріумфуючи, публічно проголосив: «Як славно спостерігати за цим нескінченним проявом все нових і нових обетів вірності нацизму» [5, с. 77]. Приблизно третина з членів цієї спілки вже у 1933 р. вступили до лав власне НСДАП [20, с. 68-69]. Багато хто вступав до НСЛВ чи НСДАП не лише з політичних міркувань:

для 70 тис. безробітних вчителів вступ до цих інституцій не здавався зайвим на шляху до пошуку місця працевлаштування [22, с.172];

Б) «Один народ, одна школа, одна ліга вчителів» - таким було улюблене гасло Ганса Шемма у час, що розглядається, [14, с.290] - і багато хто з учителів розділяв цю думку;

деякі вважали, що єдина загальнонаціональна організація педагогів буде більш ефективною структурою, що покінчить з марним конкуруванням колишніх вчительських товариств веймарської доби;

Г) вчителі початкових та виробничих шкіл з маленьких містечок з великим піднесенням сприймали егалітарні заклики фюрера та його поплічників.

В умовах тотальної уніфікації та націфікації суспільного життя у Німеччині (1933-1935), у зв'язку з тим, що були потрібні нові навчальні плани та нові підручники, Г. Шемм та Бернхард Руст (міністр освіти, науки та культури Третього рейху - О. Д.) організовують на теренах Прусії прискорені курси перепідготовки вчителів у зв'язку з перехідним часом. Великими накладами за бюджетні кошти видаються дидактичні матеріали на зразок «Закони нашої крові», «Національна революція 1933 р.», «5000 років існування свастики», «Чи вмієш ти расово мислити ?» тощо.

Сфера освіти й виховання підпадала під дію надзвичайних законів «Про захист німецького народу» від 4 лютого 1933 р. і «Про захист народу та держави» від 28 лютого 1933 р. Проте головним інструментом уніфікації став «Закон про відновлення професійного чиновництва» від 7 квітня 1933 р. Прийняття останнього законопроекту і отримання вчителями статусу службовців створило фундаментальну юридичну складову для проведення репресивних акцій в освітянських закладах. На підставі цього акта мали бути звільнені всі вчителі неарійського походження, а також ті, хто не міг дати гарантії лояльності новій нацистській державі. У директивному листі від 18 вересня 1934 р. міністр освіти Третього рейху Б. Руст чітко зазначив, що «провідне завдання школи - виховання молоді, яка має бути готова до служіння народу та Вітчизні, стоячи при цьому на платформі ідей націонал-соціалізму» [16, с. 312]. Маючи за мету посилення саме нацистської складової в навчальній шкільній програмі, Б. Руст у наказі від 13 вересня 1933 р. записав: «У випускних класах всіх шкіл, а також у 9 класах класичних навчальних закладів мають приступити до викладання основ таких предметів, як генетика, расове вчення, демографічна політика тощо. У випадку щільного розкладу ці навчальні години мають бути виділені за рахунок занять з математики та іноземної мови». Згодом, у 1935 р., Б. Руст видав розпорядження під назвою «Расова директива і національна спільнота». У цьому документі «всі викладачі отримали вказівку навчати власних учнів «єству, причинності та ефективності расових і спадкових проблем» [23, с.331]. На думку міністра Руста, «всесвітню історію треба викладати як історію расово рішучих людей».

Ганс Шемм також ставив перед членами НСЛВ завдання «побудувати у дитячих серцях живий монумент духу, собор німецького знання, що має бути твердіше за сталь чи граніт» [14, с.290]. І далі «Бадьорий, расово