ТРЕТЯ МАКЕДОНСЬКА ВІЙНА (УЧАСТЬ ПЛЕМІННИХ НАРОДІВ У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ ДОБИ ЕЛЛІНІЗМУ) - Македонії та були союзниками Рима. Далі, за версією Лівія, передбачалося послати б...

Стаття - ТРЕТЯ МАКЕДОНСЬКА ВІЙНА (УЧАСТЬ ПЛЕМІННИХ НАРОДІВ У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ ДОБИ ЕЛЛІНІЗМУ)

Македонії та були союзниками Рима. Далі, за версією Лівія, передбачалося послати бастарнів і родинних їм скордисків на завоювання Італії [3.-XL, 57, 5-7]. Можливо, у цей час цар почав переговори із скордисками, які закінчилися укладенням домовленостей [16.-ХХХІІ, 3, 5; 17.-С.9-10; 15.-С.217]. Наскільки важливим Філіп V вважав союз з бастарнами видно з того, що підготовку до нього проводили тривалий час, із 184 по 179 рр. до н.е., протягом якого цар догоджав подарунками фракійським правителям, щоб ті вільно пропустили бастарнів через свої землі та надали їм продовольство. Мова також йшла про династичний шлюб сина Філіпа V, ймовірно Персея, і представниці царського роду бастарнів [3.-, 5, 10; 1.-С.246]. У 179 р. до н.е. велике військо бастарнів перейшло через Дунай, але у цей час Філіп V помер, укладені раніше угоди з фракійцями стають недійсними. Бастарни зустріли ворожий опір з боку фракійців. Шлях їх просування проходив, на думку М. Домарадскі, спочатку уздовж чорноморського узбережжя, повз Месембрію і Аполлонію, а потім по майбутній Віа Егнація до Амфіполя, звідси по долині р. Струма до дарданських земель [18.-С.113]. Спадкоємець Філіпа Персей, не зумів використати переваги цього союзу. Усі задуми закінчилися лише міграцією племені, негативні наслідки якої ще довгий час відчували балканські народи [1.-С.254-255]. Вищенаведені факти свідчать про те, що Філіп V у ході підготовки до війни бачив у варварських народах реальну силу для боротьби з Римом, і, як виявилося згодом, саме фракійці і іллірійці були єдиними союзниками Персея у III Македонській війні.

На відміну від Македонії, відносини Сенату і фракійських племен характеризувалися дипломатичною толерантністю. На думку І. Тодорова, взаємини Рима і фракійців розвивалися за типовою схемою відносин Рима з елліністичними правителями: спочатку установлення союзницьких зв'язків, а після цього - мирна або примусова інтеграція з Римом [2.-С.79-80]. У відповідь на дії Македонії Рим почав вдаватись до політики союзних договорів з іллірійськими і фракійськими династіями з метою створення на Балканах опору для подальшої боротьби та ізолювати варварські племена від впливу Македонії. Привітний прийом отримали посольства медів, кепнотів і астів з пропозицією союзу і дружби у Римі у 172 р. до н.е.: "Римляни були особливо раді вступити у союз з цими народами, тому що Фракія знаходилася у тилу Македонії" [3.-XLII, 19, 6-7]. У цей час був укладений союз з фракійським царем Автлебом, можливо, правителем кенів [3.-XLII, 67, 4; 19.-С.3], іллірійцем Арфетавром [3.-XLII, 13, 6] і Абруполом, царем сапеїв, який через підбурювання римлян здійснив ряд вторгнень у володіння Персея в області Пангейських рудників [4.-XXII, 8, 2-3; 3.-XLII, 13, 5; XLII, 41, 10-11; 22.-VII, 10, 6-7; 21.-Mac, XI, 2]. Знахідки римських денаріїв цього періоду у Фракії також є доказом зростання тут римського впливу [12.-С.75; 13.-С.158]. Рим намагався схилити до союзу, або хоча б невтручанню, іллірійського царя Гентія [3.-XLII, 37, 2].

Рим турбувало посилення Македонії на Балканах, необхідний був тільки привід. Ним став напад Персея на сапейського царя Абрупола, формального союзника Рима [4.-ХХІІ, 8, 2-3; 3.-XLII, 40, 5; 20.-VII, 10, 6-7; 21.-Mac, XI, 2; 22.- С.206], і Сенат оголошує III Македонську війну (171-168 рр. до н. е.).

На початок військових дій, незважаючи на активну дипломатичну діяльність Персея у Греції та на Сході, учені констатують повну політичну ізоляцію Македонії, маючи на увазі відносини македонського царя з елліністичними державами [23.-С.34- 35]. Проте у цій війні Македонія мала потужну підтримку варварських племен. За наказом Персея був убитий цар Арфетавр, союзник Рима [3.-XLII, 13, 6; XLII, 40, 5]. Найвпливовіший з іллірійських правителів Гентій у 170 р. до н.е. уклав з Македонією союз [3.-XLII, 26, 2-3; XLIII, 20, 1-3; 4.-XXIX, 3-4; 21 -Ill, 9]. Фракійці також підтримали царя. Могутній династ, цар одрисів Котіс ІІІ, надав Персею тисячу добірної кінноти і тисячу піхоти [3.-XLII, 51, 10; 12.-С.75]. Велика кількість галлів і фракійців знаходилася у македонському війську у якості найманців і складала гарнізони міст [3.-XLIV, 44, 4-8; XLIV, 11-12; 10.-C.75]. Сам Котіс ІІІ командував лівим флангом армії Персея у битві при Ларисі, чим надав царю велику допомогу [3.- XLII, 51, 6; XLII, 59, 2; XLII, 52, 11]. На думку дослідників, така потужна підтримка Персея з боку варварських племен пояснювалася не симпатіями до Македонії, а прагненням підтримати її у противагу Рима. У незалежності Македонії варварські правителі бачили перепону для римського проникнення безпосередньо у внутрішні райони Фракії та Іллірії [12.-С.75; 24.-С.47]. В. Вєлков говорить про створення у ході ІІІ Македонської війни загальнобалканського фронту проти Рима [25.-С.280]. Якщо розуміти під цим позицію племінних народів, а не грецьких держав, то з цією точкою зору можна погодитися. У 168 р. до н.е. Персей уклав договір з 20 000 бастарнів Клондика [3.-XLIV, 26, 3-6]. Але фінансова криза македонського двору не дозволила йому оплатити їхні послуги, і бастарни повернулися до Істру [3.-XLIV, 27, 3].

Невирішеним залишається питання участі у ІІІ Македонській війні дардан. Дардани були традиційним союзником римлян проти Македонії. Говорячи про події 169 р. до н. е., Лівій згадує про військові дії Македонії проти північних сусідів, що мали своїм результатом приборкання дарданів

Сторінки: 1 2 3 4