Ярмарки на півдні України розподілялися досить нерівномірно. Це залежало від географічного положення населених пунктів, інфраструктури, часу приєднання територій до Російської імперії, спеціалізації регіону, яка визначилася з останньої чверті XVIII століття, традицій торговельного життя. Водночас невелика кількість ярмарок в окремих повітах не завжди свідчила про недостатній розвиток господарства цієї території.

Практика переведення поміщицьких маєтків у містечка призводила до збільшення кількості ярмарок, оскільки статус містечка давав змогу власнику засновувати ярмарки. Процедура їхнього відкриття була досить проста. Ярмарки з'являлись переважно внаслідок місцевої ініціативи. Подавалось прохання про відкриття на ім'я губернатора. Як правило, відповідь була позитивною [3.- Арк.1-46].

Монополія ярмарок в останній чверті XVIII століття свідчила про недостатній рівень соціально-економічного розвитку та нерозвиненість торговельної мережі регіону. Остання виявлялась у слабкому розвитку інших форм торгівлі - базарів, торгів, стаціонарної торгівлі.

У силу своєї специфіки сільські ярмарки являли собою "неконтрольований соціальний організм" [1.-С.6]. Щоб узяти їх під контроль, уряд прагнув створювати ярмарки перш за все в містах, де вони опинялись під пильним наглядом органів місцевої влади.

Як правило, ярмарки призначались на дні релігійних свят. Так з 21 ярмарку, що проводився в містах Катеринославської губернії на початку 50-х років XIX століття, 4 припадали на день Святого Павла (29 червня), 2 - на день Покрови Пресвятої Богородиці (1 жовтня), а решта - на інші релігійні свята [4.-С.341].

Процедура проведення ярмарків була традиційною та добре продуманою. "За декілька днів до офіційного відкриття ярмарку збирається так званий "чорний ярмарок". До нього приводять худобу, коней. Привозять вози з різними товарами для простого люду, особливо з дерев'яними виробами. Продаж розпочинається з пригоном худоби, іноді торговці зустрічають худобу на дорозі та починають торгівлю. Купецтво, що продає товари для багатіїв, будує балагани. Місцеве купецтво теж накладає там свої товари, хоча було б краще без клопоту та витрат на перевіз торгувати у власних крамницях і лавках.

Прості люди, поміщики приходили з родинами для покупки всього необхідного, у числі яких майже на першому місці стояли жіночі речі. Іноді з'їзд поміщиків бував великим, особливо в містах Катеринославі та Бахмуті. По-перше вони привозили вовну й самі слідкували за підвищенням цін, які змінювалися щодня, а також майже кожен мав справу в міських установах. По-друге, тому, що ці міста знаходилися у центрі великого простору, на якому були відсутні належні торговельні пункти.

Багато людей приїздять з єдиною метою - гарно провести час. Не зважаючи на те, що особливих покупок не роблять, завжди залишають чималі гроші в місті за час свого перебування, що також посилює значення ярмарків. Кінний цирк, звіринець, іноді театр, а в місті Бахмуті щодня в саду, в ротонді, грає музика та збираються кращі люди" [4.-С.223].

Після успішних "репетицій" проходили офіційні ярмарки. Вони тривали по декілька днів.

Деякі ярмарки мали спеціалізацію: Петропавлівський у Катеринославі - торгівлю вовною, Святопреображенський у Новомосковську - торгівлю худобою. Із 63 ярмарків, що проводилися в 22 містах та містечках у 1843 році, 15 спеціалізувалися на продажу худоби і лише один був хлібним [5.- С.76-87].

Обсяги продажу на ярмарках були невеликими, але поступово збільшувалися. Так найбільший ярмарок Катеринославської губернії проходив в Оріхові, а обсяг торгівлі становив від 100 до 300 тисяч карбованців [1.-С.104]. Обсяги продажу худоби на Петропавлівському ярмарку у 1843 році становили 20 000 карбованців; у 1845 році - 207 142 карбованці; у 1846 році - 457 826 карбованців. При цьому обсяги продажу стабільними не були.

Найменший ярмарок, Георгіївський, проводився в Олександрівську. Віддаленість міста від інших населених пунктів повіту обумовила і ту обставину, що з інших трьох ярмарків, які мали проходити в Олександрівську, один не збирався взагалі [6.-Арк.3].

Ярмарки проходили в спеціально визначених місцях, як правило, на околицях міста. Траплялись випадки, коли місце для влаштування ярмарку визначалось невдало. Так в Олександрівську ярмарок проходив у центрі, біля Покровського собору. "По вулиці до собору йшли люди, рогата худоба, вівці. Під час ярмарку готували їжу, зберігали товари, сало. Худобу, овець заганяли тут же перед ярмарком" [7.-Арк.38]. Мешканці Олександрівська просили губернатора перенести ярмарок на околицю.

Торговельний асортимент ярмарок був великим: мануфактурні товари, ліс, зерно, сіль, скло, дьоготь, смола, шкіри, посуд, вовна, хліб, рис, олія, сукно, сало, кам'яне вугілля тощо. В останній чверті XVIII - середині ХІХ століття торговельний асортимент, обсяги торгівлі залежали виключно від географічного положення населеного пункту, у якому вона проходила, рівня добробуту населення, розвиненості навколишньої інфраструктури. З початку ХІХ століття концентрація в містах торговельно-промислового елемента призвела до посилення впливу юридичного статусу населеного пункту на два останніх моменти.

Традиційно ярмарки розподілялись на помірні та малі. Перші були представлені, зокрема, ярмарками Катеринослава, Водолагів, Царичанки. Критерієм виділення стали географія торгівлі та торговельний асортимент. Так на згадані ярмарки приїздили "турецькі, кримські, черкаські купці, з інших столиць, Полтави... привозили товари різні, парчові, шовкові матерії, англійські та інші сукна, ситець, напівситець, китайки, полотна голландські та інше. Головна торгівля складалася з рогатої худоби, коней та овець." [8.-С.36].

На початку ХІХ століття відбулись зміни в співвідношенні сфер торгівлі в регіоні. В історичній літературі існує точка зору про занепад і витіснення ярмаркової торгівлі [9.-С.249]. З нею не можна погодитися,