-С.524-525].

А. Кареліну вдалося заручитися підтримкою П. Кропоткіна й об' єднати навколо себе авторитетних В. Забрежнева, В. Ейхенбаума, А. Виноградова, що значно поліпшило ефективність діяльності Федерації. Для її членів читались лекції кращими знавцями анархізму, систематично проводилася робота теоретичних гуртків. Так, ще до створення Федерації, у квітні і травні 1912 р. у приміщенні безпартійного робітничого клубу три лекції прочитав Г. Гогеліа. Зберігся їх машинописний конспект, який дає уявлення про проблеми, що порушувались на теоретичних заняттях анархістів-емігрантів.

У першій з лекцій розглядалася історія анархізму до М. Бакуніна, друга була присвячена розгляду теми "Анархізм і Бакунін". У заключній лекції Гогеліа аналізував основні положення анархістського світогляду. Порушувались наступні питання: погляд анархістів на сучасну державу; держава майбутнього; закони; чи потрібні вони у вільному суспільстві?; вільна угода; в яких умовах можливе її здійснення; колективізм, комунізм; революційна тактика і парламентаризм [8.-С.42; 5.-Ф.102.-Оп.1912.-Спр.12т.1.-Арк.18.- Спр.12.ч. 1лА.-Арк.1-2].

Але анархісти не були б самі собою, якби обмежилися лише вивченням теорії. У "Братстві вільних общинників" йшли й практичні заняття з вивчення способів терористичної боротьби [5.-Ф.102.-Оп.1912.-Спр.12т.1.-Арк.16].

Помітно у порівнянні з попередніми роками пожвавилась діяльність російських анархістів в Америці. У Північній Америці анархісти гуртувалися навколо "Голоса труда", який став органом Союзу російських робітників США і Канади. Союз (або Федерація) об'єднував групи і гуртки анархістів у Нью-Йорку, Чікаго, Бостоні, Філадельфії, Канзас- Сіті, Ротчестері, Провідансі, Детройті, Пітсбурзі, Монреалі, Торонто, Ванкувері, Вікторії, у багатьох передмістях великих індустріальних центрів та невеликих містах. Загальна чисельність членів Союзу сягала 2500 осіб. У деяких містах члени Федерації виступали під прапором організації "безпартійних російських робітників", в інших як "групи інтернаціональних робітників". Але це пояснювалось виключно тактичними міркуваннями, оскільки у багатьох штатах анархісти у разі їх виявлення висилалися з країни [5.-Ф.102.- Оп.1914.-Спр.12ч.1ам.-Арк.2]. Частина анархістів входила до Інтернаціональної Федерації анархістів-комуністів Америки.

Форми роботи російських анархістів у США і Канаді не відрізнялися від тих, котрі застосовували їх колеги в Європі. Це переважно агітаційно-пропагандистська робота в групах однодумців та емігрантських колоніях, спрямована на залучення до руху неофітів та поглиблене вивчення теорії, стратегії і тактики революційної боротьби в дусі робітничого соціалізму з тими, хто вже став до лав організації.

Інформацію про цю роботу систематично вміщував на своїх шпальтах "Голос труда". Так, в одному з номерів було опубліковано звіт В. Шатова про перебування в Детройті. Цей представник часопису прочитав п'ять лекцій і виступив на низці мітингів як у Детройті, так і у його передмістях. Автор звіту пробув також тиждень у Порт-Гуроні, де надав методичну допомогу місцевій російсько-польській групі. Надалі він збирався виступити з 2-3 лекціями в Детройті [4.-№31.-1913.-Вересень]. В іншому номері повідомлялося про утворення 1 грудня 1912 р. групи в Челсі й про те, що вже 15 грудня для її членів читали два реферати. Один загальноосвітній з історії Америки, але інший - з роз'ясненням суті анархо- синдикалізму [4.-№23 .-1913. -Січень].

При групах працювали бібліотеки і читальні, які обслуговували не лише членів організації, але й усіх, хто бажав познайомитися з анархізмом [4.-№36.-1914.-Лютий]. З ідеями анархізму члени груп знайомилися читаючи "Голос труда". Правда, іноді на адресу редакції лунали докори в надмірному захопленні розглядом питань теорії. Скажімо, Союз російських робітників Вікторії (Канада) ремствував, що матеріали часопису недоступні для розуміння читачів з низькою освітою і рекомендував "друкувати статті про тактику технічної оборони і нападу, про облаштування барикад, огороджень й інші прийоми революційної боротьби, про способи приготування і використання вибухових речовин" [4.- №39.-1914.-Травень].

Подібні побажання взагалі-то не зовсім зрозумілі з огляду на те, що такі знання не могли бути використаними. На відміну від європейських, американські організації анархістів майже не відправляли своїх членів в Росію. Їх сильною стороною було інше - матеріальна допомога, яку вони надавали соратникам у Європі, а через них Росії. Показовий, наприклад, той факт, що цюріхський "Рабочий Мир" розповсюджувався активніше за океаном. Наведемо дані одного номера цього видання про надходження коштів від його продажу. Гроші надійшли від 4 європейських і 9 американських груп і гуртків. До того ж із-за океану йшли надходження й від окремих анархістів та співчуваючих, не об'єднаних в групи [3.-№5.-1914.-Червень]. Американські групи практикували й проведення вечорів. Зібрані на них кошти також відсилалися в "Рабочий Мир" [3.-№39.-1914.-Травень].

У багатьох містах Північної Америки діяли анархістські "Червоні хрести", які переймались наданням допомоги політв'язням. Зокрема, про діяльність такої групи у Філадельфії у 1912 р. відомо з листа її членів до П. Кропоткіна. Філадельфійці вагалися - допомагати всім політичним чи лише анархістам. Оскільки чимало партійних і навіть безпартійних "Червоних хрестів" підтримували лише "своїх", то члени групи схилялися до думки, що і вони діятимуть відповідним чином. Але перед прийняттям остаточного рішення анархісти з Філадельфії хотіли дізнатися про точку зору на це питання Кропоткіна [5.- Ф. 1129.-Оп.29.-Спр.294.-Арк.1].

У Латинській Америці діяла група анархістів-комуністів у Буенос-Айресі. Уявлення про її роботу та проблеми, що перед нею стояли, дає датований 20 червня 1912 р. лист секретаря групи до О. Шапіро. У листі повідомлялося: "Група молода. Вдалося завести декілька зв'язків з російською масою, частина якої