Пожвавлення закордонної діяльності на тлі початку нового революційного припливу в Росії породило чергові спроби об' єднати роботу анархістських груп. Першою це питання порушила льєзька група "Анархія". 15 лютого 1913 р. "Рабочий Мир" опублікував її звернення до російських анархістів-комуністів за кордоном. У ньому вказувалось: "Нам необхідно враховувати пробудження мас, що починається. Усі партії заворушилися. Пора і нам взятися за широку практичну роботу в Росії. Підготовчі кроки ми можемо зробити вже зараз, за кордоном". Пропонувалося провести з'їзд груп для започаткування їх федеративного союзу. Автори звернення вважали, що на з'їзді в першу чергу варто обговорити діяльність емігрантських груп, а також переглянути тактику у зв'язку з новою ситуацією на Батьківщині, розв'язати проблему спільного видавництва і друкованого органу [3.-№5.-1913.-15 лютого].

Місяць по тому з подібною пропозицією до емігрантської аудиторії звернулася паризька група "Вільних общинників". Вони запропонували розгорнутий перелік 15 сюжетів, котрі повинні були стати предметом обговорення на з'їзді і висловила своє бачення принципу відбору його учасників [6.-С.503-504].

Швейцарські групи 11-12 травня 1913 р. для обговорення питання про з'їзд провели в Лозанні конференцію. У повідомленні про хід роботи конференції вказувалось, що її учасники підтримали ідею пропорційного представництва на з'їзді делегатів від усіх течій анархізму. Пропонувалась й конкретна схема відбору учасників з'їзду. Обрана конференцією організаційна комісія (ОК) поширила в Росії і за кордоном постанови про спосіб скликання з' їзду та про його порядок денний. Серед іншого пропонувалося обговорити питання про утворення федерації закордонних груп [6.-С.506-507].

Невдовзі ОК по скликанню з'їзду окремою листівкою інформувала, що "отримала від величезної більшості закордонних груп і окремих товаришів співчутливі відповіді на своє циркулярне звернення". Комісія пропонувала ще раз у деталях обговорити запропонований порядок денний і розпочати вибори делегатів.

Однак з'їзд тоді не відбувся. Далась взнаки абсолютизація багатьма анархістами індивідуалізму, який не залишав місця обов'язковим для всіх діям. Замість негайного скликання з'їзду, продовжувались розмови навколо нього. Частина груп відхилила пропозицію швейцарських колег, вважаючи, що в основу скликання з' їзду покладено неанархічні принципи. Свій варіант порядку денного з'їзду й принципу відбору на нього 24 травня 1913 р. запропонувало паризьке "Братство вільних общинників". Три групи, що входили до братства, взагалі відгукнулися на повідомлення ОК гострокритичним листом, в якому не залишили "каменя на камені" від пропозицій швейцарців [6.-С.509-514]. Та й серед швейцарських груп не спостерігалась одностайність. Особливу думку щодо організації з' їзду у зверненні до російських груп анархістів-комуністів озвучила женевська група. Знову прозвучало звинувачення в порушенні анархічних принципів, оскільки передбачалась присутність на з' їзді уповноважених від груп, а не всіх бажаючих. Порушення принципу необмеженої свободи вбачалося і в поділі делегатів на тих, які мали б вирішальний голос та інших, з голосом дорадчим. Женевці ще раз наголошували, що рішення з'їзду не повинні бути обов'язковими для тих, хто їх не поділить, і саме проведення з'їзду можливе лише після врахування всіх думок, заяв і побажань анархістських груп [6.-С.514-515].

Дискусія щодо того, яким повинен бути з'їзд, велась на шпальтах "Рабочего Мира". Однак була вона досить млявою, бо газета виходила з великими перервами. Наступний після публікації звернення льєзької групи її номер побачив світ через три місяці. В ньому знаходимо міркування з приводу льєзького звернення відомого І. Гроссмана.

Ці міркування показові своєю типовістю, перегукуються з точкою зору критично налаштованих груп, про що йшлося вище. Автор підтримав ідею з' їзду, але в принципі, оскільки, мовляв, нема впевненості в його плідності. Він негативно оцінював стиль діяльності однодумців і підкреслював: "В наших рядах не глибоко позитивна робота, а безплідна, роз'їдаюча критика. В нашому середовищі панує якась примітивність, жахлива елементарність - і боюсь, що ми виявимося безсилими розв'язати складні питання, що стоять на черзі" [3.-№6.-1913.-20 травня]. Виходячи з такої оцінки, цей авторитетний анархіст пропонував готувати з' їзд дуже ретельно, провести попередньо конференції окремих груп. Цікаво, що там же, де виходила газета, в Швейцарії, тижнем раніше відбулась регіональна конференція. Однак І. Гроссман знав лише про факт її проведення: "Я дізнався, із достовірного джерела, що така попередня співбесіда товаришів різних міст відбулася. Результати мені поки невідомі".

Дискусія виявила проблему повної необізнаності більшості анархістів у питаннях теорії. Той же І. Гроссман у наступному числі "Рабочего Мира" з цієї причини заперечував проти їх винесення на з'їзд. Він констатував: "Багато серед анархістів отруєні марксистською містикою" і пропонував започаткувати теоретичний дискусійний орган. З'їзд повинен створити комісію, яка лише до наступного форуму підготувала б проект програми [3.-№7.-1913.-20 липня].

Гроссмана підтримав Г. Гогеліа: "Деяким не дають спокою лаври соціал-демократів, які на своїх з'їздах розв' язували теоретичні питання. Наші теж хочуть в декілька днів визначити погляди на роль особи в історії, сформулювати загальні основи нашої філософії історії, і це при тому, що ці питання не обговорювалися