На практиці заклики до ретельної підготовки з'їзду мали наслідком лише те, що про нього на певний час знову забули. Як світло далекої зірки одиноким відголоском дискусії в Європі з' явилася у вересні 1913 р. в "Голосе труда" стаття А. Крамського "З приводу з' їзду анархістів-комуністів". Автор підтримав ідею з' їзду, але, як і більшість анархістів, дуже турбувався, щоб не була порушена повна автономія його учасників. Всупереч думці європейських керманичів, представник американського континенту пропонував обговорити на з'їзді не лише завдання практичної роботи, але і питання теорії анархізму [4.-№31.-1913.- Вересень].

В Європі об'єднавчі зусилля дали плоди лише в одному випадку. 4-11 жовтня 1913 р. в Парижі відбувся з' їзд "Братства вільних общинників" (Федерації анархістів-комуністів). Його організували А. Карелін, В. Федоров-Забрежнев, М.Іловайський та інші "вільні общинники". На з'їзді за різними даними зібралося від 22 до 40 осіб. Окрім представників всіх 8 груп, які складали "Братство", в якості гостей були присутніми М. Рогдаєв та М. Доленко (від Женевської групи). Головною справою форуму вважалося обговорення напрямків діяльності закордонних груп і окремих анархістів. Було прийнято декілька резолюцій з найважливіших питань закордонної діяльності, але засідання довелося перервати у зв'язку із чутками про провокацію в "Братстві".

Деякі делегати звинуватили в провокації М. Рогдаєва. В свою чергу Рогдаєв, Іловайський та їх прихильники висунули контрзвинувачення А.Кареліну. Справа закінчилася розколом паризької Федерації. Її більшість (26 "рогдаєвців" проти 13 "карелінців") після з'їзду виключила Кареліна зі складу "Братства". Як з'ясувалося вже після революції, на форумі дійсно були провокатори, але від Департаменту поліції. Вони й спровокували зіткнення. Завідувач закордонної агентури російської політичної поліції Красильников не без гордощів відзначав: "Справа Рогдаєва" призвела до того, що з існуванням зорганізованої Паризької Федерації анархістів-комуністів можна вважати покінченим" [6.-С.671].

І все ж таки загальний з'їзд був на часі. Це розуміла більшість анархістів. Ближче до кінця 1913 р. поновилися спроби його організувати. Внесок у справу підготовки з'їзду зробив "Рабочий Мир", який проблемі об' єднання за кордоном присвятив значну частину матеріалів номера від 1 грудня. Зокрема, А. Лисс в статті "Про організаційне питання" зробив огляд роботи в еміграції від початку ХХ століття й сформулював висновок: подальший її прогрес неможливий без об' єднання зусиль в рамках єдиної Закордонної Організації (ЗО). Вона уявлялась автору федеративною з автономією груп як у виборі своїх членів, так і діях. ЗО повинна була зосередити зусилля на пропаганді і розвитку ідей анархізму у власному середовищі. Для цього треба було подбати про дискусійний друкований орган, започаткувати школи, читати лекції і реферати. Іншим важливим завданням ЗО була б пропаганда і агітація в колах еміграції і, перш за все, трудової. Справу залучення до анархістського руху неофітів забезпечував би спеціальний періодичний агітаційний друкований орган та систематичні виступи в колоніях емігрантів з популярними лекціями і рефератами.

Велику увагу автор приділив питанню допомоги російським організаціям анархістів. У Росію повинні транспортуватись теоретичний орган анархістів і популярна література. Для забезпечення російських організацій літературою, інших зв'язків з ними варто створити спеціальні конспіративні групи. [3.-№9.-1913.-1 грудня].

Звичайно, стаття в "Рабочем Мире" - не більше, ніж побажання до організації роботи. Але вона показова в тому сенсі, що висвітлювала проблеми, до розв'язання яких готувалися закордонні анархісти. І саме у зв'язку з цим ними покладались великі надії на з'їзд. Вкажемо при цьому, що автор статті А. Лисс ввійшов до Оргкомітету по скликанню з' їзду і був одним з найактивніших під час роботи форуму.

У тому ж номері газети знаходимо ще одну статтю "До організаційного питання". Її автор А. Гіттерман, що теж став членом оргкомітету, гостро ставив питання відсутності в середовищі анархістів партійної відповідальності. Гіперболізація принципів свободи слова та волі були тим фактором, що постійно заважав об'єднавчим зусиллям [3.-№9.-1913.-1 грудня].

Подібні публікації відбивали атмосферу загальної налаштованості на подолання перешкод до об'єднавчого з'їзду. І, нарешті, 28 грудня 1913 р. в Лондоні зібралися делегати від груп Лондона, Парижа, Женеви, Льєжа, члени оргкомітету та відомі партійні працівники О. Голберг, М. Гольдсміт, Г. Гогеліа, Л. Іконнікова, М. Рогдаєв - всього 26 осіб. Однак не прибули представники найчисленніших організацій - американських. Далося взнаки виключення з "Братства вільних общинників" А. Кареліна, дуже авторитетного в анархістських групах за океаном. Тому зібрання оголосило себе не з'їздом, а першою об' єднавчою конференцією російських анархістів-комуністів за кордоном.

Виходячи з факту нижчого, ніж передбачалося, статусу зібрання його учасники вирішили не торкатися проблем теоретичних і зосередитися головним чином на питаннях організації роботи за кордоном. Протягом семи засідань було заслухано доповіді-звіти про діяльність представлених на конференції груп, обговорено питання про форми організації анархістів-комуністів, постановку справи пропаганди і агітації, утворення федерації закордонних груп та їх друкований орган.

При обговоренні питання про форми організації анархістів найбільше голосів набрали резолюції, запропоновані О. Голбергом, О.Шапіро та паризькою групою "Воля Робітника". Перша з них формулювала