У квітні 1906 р. нагасакська група почала видавати газету "Воля". У першому номері редакція повідомляла, що в газеті можуть співпрацювати соціалісти всіх напрямків. Майже весь 1906 р. "Воля" виходила тричі на тиждень, з листопада стала тижневиком. Видавничі справи групи виявилися настільки успішними, що з'явилася можливість друкувати додатки до газети, відозви, листівки, надалі книги. Ці видання потрапляли в Росію та багато країн світу. Газета слугувала своєрідною "поштовою скринькою", за допомогою якої емігрантські групи обмінювалися інформацією про діяльність. Скажімо, уже в № 3 "Волі" знаходимо звіт шанхайської групи про успішний збір пожертвувань на користь емігрантів. У наступних номерах звіти цієї групи друкувалися постійно.

Крім Судзіловського, значна роль у виданні газети належала досвідченому есеру Б. Оржиху, за плечима якого були участь ще у "Народній Волі", 10 років Шліссельбурзької в'язниці і затим заслання на Сахалін. На початку 1906 р. він у партійних справах курсував по трикутнику Росія - Китай - Японія (Владивосток, Шанхай, Кобе, Нагасакі). 2 квітня Оржих остаточно зупинився в Нагасакі і поринув у справи підготовки до видання газети, а потім її редагування [14.-Спр.155.-Арк.1-

3,8,П].

Хоча "Воля" започаткувалась як між-партійне видання, але таким фактично не стала. Уже менше ніж за два місяці після виходу першого номера Б. Оржих констатував, що соціал-демократи не працювали в газеті, бо вважали її есерівською [14.-Спр.155.-Арк.20]. З № 60 "Воля" стала вже офіційно виданням соціалістів-революціонерів. В Нагасакі за погодженням з уповноваженим ЦК ПСР заснували Східний Закордонний Автономний Комітет партії. У нього ввійшло 20 осіб. Очолив комітет М. Судзіловський. "Воля", що видавалася комітетом, стала газетою, навколо якої об'єднувалися не лише есери в Японії, а і на російському Далекому Сході та в Маньчжурії. Принаймні про це свідчить той факт, що її агенти відвідували Владивосток, Хабаровськ, Микольськ- Усурійський, Харбін [13.-С.247].

На сторінках "Волі" переважали матеріали регіональні, інформація про революційну боротьбу в Сибіру і на Далекому Сході. Але знаходимо в ній і публікації з проблем теоретичних, питань стратегії і тактики ПСР. Найважливіші, з точки зору редакції, матеріали відбиралися до окремого "Збірника Волі". Тому збірник дає можливість безпомилково визначити, що саме в першу чергу хвилювало есерів в Нагасакі і на чому акцентувала увагу читачів їх газета.

Перші два випуски збірника були заповнені передруком статей "Волі" про Державну Думу, на яку покладалися величезні сподівання [20.-1906.-22 червня,22 серпня]. Тут і надії на кадетів: "Уряд у своїх розрахунках на "безсловесну" покірну у всьому думу помилився найгрубішим чином. Керована партією народної волі дума принесе уряду багато гірких, дужу гірких вражень, ... є імена (у кадетів - В.М), які здатні об'єднати навколо себе великі сили, надихнути їх і вміло повести жорстоку боротьбу з самодержавством "("Воля" від 27 квітня), і переконаність, що в момент розгону Думи остання проголосить себе Установчими Зборами ("Воля" від 26 липня ), і впевненість у тому, що Маніфест Думи - це заклик до всенародного повстання і кінець самодержавства ("Воля" від 4 серпня). Затримка з повстанням пояснювалася тим, що революційні партії свідомо стримували його до завершення основних сільськогосподарських робіт. Прогнозувалося - удар буде завдано у кінці вересня - на початку жовтня ("Воля" від 25 вересня).

Отже, в далекій Японії російська дійсність сприймалася через занадто рожеві окуляри. Таке бачення перспектив революції передавалося і читачам "Волі". Роздратування від краху ілюзій мало наслідком те, що в третьому випуску "Збірника Волі" про Думу вже майже не згадувалося.

Аналіз питань стратегії і тактики партійної діяльності не обмежувався відповідними публікаціями на шпальтах "Волі". Низку таких проблем Східний Закордонний Автономний Комітет обговорював на своїх засіданнях. Знову ж таки у 1906 р. на першому місці стояло визначення ставлення до Думи. Але розглядалося й інше. На конференції з представниками деяких організацій ПСР члени Комітету виклали погляд на гостру проблему експропріації, ставлення до профспілок. Як видно з прийнятих за підсумками обговорення резолюцій, експропріація державного майна визнавалася есерами Нагасакі одним із видів боротьби з урядом. Водночас висловлювалось негативне ставлення до експропріації майна приватних осіб і власності громадської. Підтримувалась ідея створення спілок найманих працівників, але не виключно професійних, а у вигляді політично- професійних союзів [11.-1907.-7-20 січня].

Таким чином, есери-емігранти в Японії взяли участь в обговоренні дискусійних питань, що невдовзі були включені в чергу денну загальнопартійного з'їзду.

Одночасно із роботою в емігрантській колонії нагасакська група знаходила й шляхи для спілкування з моряками російських кораблів. Імператорський посланник в Токіо Д. Бахметьєв телеграфував 25 серпня 1906 р. П. Столипіну: "Під час стоянки в Нагасакі пароплава "Ярославль" 19 серпня 2 човна з соціалістами] - революціонерами] обійшли навколо нього під червоними прапорами з вигуками "ура". Зустрінуті співчутливо." У свою чергу сам Бахметьєв за чотири дні до того отримав донесення консула в Нагасакі з інформацією про діяльність "досить чисельної колонії с.-р.". У ньому, зокрема, зазначалось: "їхня пропаганда [має] невеликий частковий успіх. Прагнули привернути на свою сторону команди військових транспортів "Якут" і "Камчадал", що стояли тут. Під впливом пропаганди з "Камчадала" дезертирувало 4 особи. Увесь час пробували