російських анархістів за кордоном і, як перший крок до цього, розпочати дискусію про її бажаність та порядок денний. Редакція позитивно відгукнулася на прохання цюріхців, але у прийнятій з цього приводу спеціальній резолюції підкреслила, що за справу організації конференції візьметься при наявності пропозицій від хоча б ще трьох груп. При цьому висловлювалось переконання, що з конференцією поспішати не варто. Необхідно спочатку організувати за кордоном агітацію та пропаганду. Лише після хоча б двох місяців посиленої роботи в цьому напрямку, коли на основі спільної діяльності згуртуються групи, вона стане можливою [11.-1908.-№2-3.-Червень-липень].
На публікацію в "Бунтарі" відгукнулись дві паризькі групи. Не говорячи прямо про з'їзд, група анархістів-комуністів "Жерміналь" висловилася за організацію, яка б з'єднала закордон з Росією. У зверненні-листівці "До товаришів" пропонувалося виробити загальний план необхідних питань для спільного обговорення [9.-ЦЛ 31.65.1908]. Група з екстравагантною назвою "Босяк", що об'єднувала анархістів на міжфракційній основі, видала газету "Без руля". В її єдиному номері знаходимо статтю лідера групи "Матюхи" "З приводу з'їзду". Автор писав про гостру потребу з'їзду чи конференції закордонних груп. Але, зауважував він, потрібна не конференція зразка проведених у 1904 і 1906 рр., а міжфракційна, котра об'єднала б анархістів всіх відтінків [12.-1908.-№1.-Вересень].
Справа з місця так і не зрушила. У серпні 1908 р. відбулася конференція анархістів-комуністів, проте її організували лише задля розв'язання конкретного практичного завдання - об'єднання у сфері літературно-видавничій. Про цю конференцію у статті мова йтиме в подальшому. Що ж до об'єднавчих з'їзду чи конференції та можливих наслідків їх проведення, то продовжувалась дискусія, яка виявилася малоефективною. Зокрема, в останньому номері "Буревісника" за 1908 р. застерігалось, що створений майбутнім з'їздом союз анархо-комуністів може бути лише федерацією автономних груп, а не партією. Групи, в свою чергу, повинні об'єднувати цілком самостійних індивідуумів [8.-1908.-№13.-Жовтень].
Таким чином, створити центр, котрий координував би закордонну діяльність, анархістам не вдалося. У певній мірі функції координації перебирали на себе редакції часописів. Навколо них об'єднувалися в групи їх симпатики. Редакції газет та журналів були своєрідними штабами, куди стікалась інформація про анархістські групи, поштовими скриньками, через які ті спілкувалися між собою. Часописи стали трибуною, яка використовувалась в агітаційно-пропагандистській роботі, в налагодженні контактів з Росією, дозволяла обговорювати стратегію і тактику партійної боротьби.
У 1907-1908 рр. закордонна діяльність анархістів у значній мірі не завмерла завдяки часопису "Буревісник". До осені 1907 р. це видання вважалося дискусійним органом, який надавав сторінки анархістам різних спрямувань. Але симпатії редакції були переважно на боці анархістів-комуністів. Офіційний перехід часопису на позиції кропоткінців відбувся у серпні 1908 р., коли поблизу Женеви зібралася вже згадана вище конференція. На ній були присутніми редакції "Буревісника" та "Хліба і Волі" (виходив в 1903-1905 рр.), більшість членів групи хлібовольців, що діяла в роки революції, представники декількох закордонних і російських груп.
Учасники конференції вирішили на ґрунті спільності літературних і практичних інтересів об'єднатися в "Союз російських анархістів-комуністів", головним завданням якого стали б боротьба за ідейну єдність в анархічному русі та виведення його "з того сумного розброду і кризи, котрі він переживає" [6.-С.463].
Передбачалось відновлення "Хліба і Волі" як теоретичного органу Союзу. "Буревісник" же повинен був стати популярним виданням, покликаним задовольнити пропагандистські, агітаційні та організаційні потреби робітничого руху в Росії.
Журнал "Хліб і Воля" почав виходити у 1909 р. А до того в міру своїх можливостей втілити в життя рішення конференції намагався "Буревісник". Його авторами були відомі анархісти П. Кропоткін, К. Гогеліа, В. Федоров-Забрежнев, І. Вєтров, М. Музиль, М. Раєвський (Фішелев).
На виконання рішення конференції "Буревісник" опублікував низку статей з популярним викладом програмних настанов анархістів. Значне місце на його сторінках відводилося полемічним матеріалам, що покликані були розвінчати конкурентів у боротьбі за маси - есерів і, особливо, есдеків.
У РСДРП, як відомо, точилася гостра боротьба між більшовиками і меншовиками. Критикуючи обидві фракції, анархісти займали дещо м'якшу позицію щодо останніх, були переконані, що меншовики будуть домінувати в російській соціал-демократії [8.- 1907.-№6-7.-Вересень-жовтень]. Досить влучно часопис оцінював приховані наміри більшовиків. Так, М. Раєвський у статті "Всеросійський робітничий з'їзд і соціал- демократія" звинувачував ленінців у спробі підмінити демократичні принципи ідейного впливу на робітничий рух, нав'язати в ньому свою волю шляхом встановлення диктатури партії [8.-1907.-№6.-Вересень-жовтень].
Подібну оцінку знаходимо і в статті того ж автора "Більшовики про долю анархізму" [8.-1908.-№10-11.-Березень-квітень]. Відгукуючись на статтю про анархістів в "Пролетарії", який де-факто був центральним органом більшовиків, М. Раєвський вказував на їх прагнення монополізувати керівництво революційним рухом.
Часопис інформував і про життя закордонних організацій анархістів. Не лише у Західній Європі, а й у Америці виникали групи сприяння "Буревіснику". Так, журнал опублікував повідомлення про діяльність нью-йоркської групи своїх симпатиків та її фінансовий звіт про грошові збори на потреби революційної роботи. Група проводила вечори зустрічей зі своїми прихильниками, активно поширювала видання анархістів.
"Буревісник" надходив в емігрантські колонії багатьох країн, потрапляв навіть у Латинську Америку. Зокрема, група анархістів-комуністів Буенос-Айреса повідомляла в редакцію: "Отримали 25 примірників "Буревісника". Радість охопила групу і взагалі росіян" [8.-1908.-№10-11.-Березень-квітень].
Хоча, звичайно, основний тираж часопису призначався для відправки в Росію. Редакція не обмежувала свою роботу виключно літературною сферою. Вона вжила небезуспішних заходів для налагодження каналів відправки