31 серпня 1744 р. розмежування володінь між військами Запорозьким і Донським було доручено генерал-лейтенанту фон Штофелю. З вересня 1745 р. йому допомагав у регулювання конфліктів підполковник Яків Більс. На початку 1746 р. розмежування земель було завершене. Указом Сенату від 30 квітня 1746 р. затверджувався кордон між Запорозьким і Донським Військами. Зокрема в указі зазначалось: "Оскільки, як від Запорозького, так і від Донського військ на спірні місця, кому вони належать, ніяких письмових документів... не оголошено", а на "сказках від обох сторін старожилів, старшини і козаків спертися неможливо", тому "щоб надалі в них запорожців з донськими козаками ніяких уже суперечок і сварок не відбувалося ... для того бути між ними, запорозькими і донськими козаками, ... річці Кальміусу кордоном, а від вершини її, прямою лінією навіть до колишньої 1714 р. Російської з Портою Оттоманською кордону, учинити пристойну межу" [9.-С.544-545].

За спогадами запорожців, після розмежування вони "своїми зимівниками доходили ... до Кальміуса", і там був "вкопаний пінь обгорілий для знання всякому своєї межі" [10.-Арк.14-15]. Однак запорожці та донці продовжували зазіхати на рибальство в Бердянській, Єйській затоках та інших місцях Азовського моря [1.-С.48].

Полковник Василь Кишенський, як такий, що спровокував конфлікт, був викликаний до м. Бахмуту до спеціально створеної для розгляду запорозько-донських спірних питань слідчої комісії. Докладних відомостей про справу полковника не збереглось. Відомо лише, що 16 жовтня 1747 р. Бахмутська комісія після проведення слідства і через відсутність позивача донського козака Олексія Каршина, який був відряджений до Кізляру, дозволила полковнику залишити Бахмут. За необхідністю Кишенський має знову з'явитися до слідчої комісії [11.-С.166], але сталося це чи ні, а також рішення комісії за позовом не відомі. Згодом Василь Кишенський як депутат "із старшин гідних" від Війська Запорозького брав участь у роботі тієї ж комісії із з'ясування взаємних претензій польської адміністрації і запорозьких козаків у липні 1749 р. [8.-С.322-323].

Розмежування територій в 1746 р. не припинило суперечки між Донським і Запорозьким військами. Уже в грудні 1746 р. Бахмутська комісія розглядала справу про знищення, за розпорядженням сина військового отамана старшини Степана Єфремова, рибальських куренів і зимівників, що належали запорожцям і знаходилися на Донській стороні біля Кальміуса. У березні 1747 р. урядом була розіслана спеціальна грамота "Про припинення усяких суперечок та сутичок між донськими і запорозькими козаками за прикордонні землі", а 30 червня 1749 р. і 16 квітня 1751 р. - грамоти про вигнання з Кубанської сторони запорожців, які знаходились там для рибного лову, і про заборону їм в'їзду на ці території.

Подальші суперечки між сторонами визначались взаємними територіальними претензіями на межиріччя Темерника та Берди, боротьбою за виключний контроль над колонізаційними потоками в прикордонних землях і риболовними угіддями південно-східного Приазов'я. Саме в руслі вирішення цих проблем тривали вони до 1775 р., коли Запорозька Січ була зруйнована, а ці спірні землі були остаточно закріплені за Військом Донським.

Таким чином, щоб припинити боротьбу за рибні лови і заселення північно-східного Приазов' я, у 40-х роках XVIII ст. російський уряд провів розмежування територій та установив кордон між Військом Запорозьким та Донським. Необхідність цього була визначена діяльністю представника запорозької старшини полковника Міуської паланки Василя Кишенського. Незважаючи на це, проблема цих так званих "спірних земель" так і не була вирішена.

Джерела та література

Скальковський А. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. - Дніпропетровськ, 1994.

Пронштейн А. История Дона в ХУІІІ веке. - М., 1961.

Пірко В. Заселення Донеччини у XVI-XVI11 ст.: Короткий історичний нарис і уривки з джерел. - Донецьк, 2003.

Голобуцький В. Запорозьке козацтво. - К., 1994.

Центральний державний історичний архів України (м. Київ). - Ф. КМФ-9. - Оп. 2. - Спр. 15.

Грозовський І. Право Нової Січі (1734-1775). - Харків, 2000.

Полное собрание законов Российской империи. Собр. первое. - СПб., 1830. - Т. ХІ.

Архів Коша Нової Запорозької Січі: Корпус документів 1734-1775. - К., 1998. - Т. 1.

Полное собрание законов Российской империи. Собр. первое. - СПб., 1830. - Т. XІІ.

Центральний державний історичний архів (м. Київ). - Ф. 229. - Оп. 1. - Спр. 152.

Архів Коша Нової Запорозької Січі: Корпус документів 1734-1775. - К., 2000. - Т. 2.