Під час роботи "круглого столу" сторони погодили позиції з проблем економіки, домовилися про необхідні зміни в конституції, про діяльності політичних партій і забезпеченні мирних умов для переходу до демократії. Стосовно проведення виборів у парламент, визначення повноважень президента країни і конкретних модифікацій основного закону позиції сторін розійшлися. Але була досягнута домовленість про установу президентства, часу проведення виборів, про розпуск так званої робочої охорони (по суті партійної міліції), про заборону діяльності парторганізацій на робочих місцях і ін. Усе це означало, що з ряду ключових для майбутнього країни питань сторонам удалося виробити в цілому погоджені позиції.

18 вересня 1989 р. переговорний процес завершився, і за його підсумками була підписана відповідна угода. СВД і СМД не поставили свої підписи під документом, мотивуючи це небажанням укладати угода з УСРН. На ділі вони прагнули не допустити всенародного обрання президента Угорщини, побоюючись того, що в такому випадку цю посаду може зайняти Ножгаі, авторитетний представник ВСРН. Національний круглий стіл у підсумку виконав свою відповідальну функцію, добившись юридичного закріплення умов мирного переходу до постсоціалістичної демократії, а разом з тим і ролі Конституційних зборів, тому що вироблені ними "наріжні закони", а точніше відшліфовані в ході переговорів тексти законопроектів уже на початку жовтня 1989 р. були затверджені Державними Зборами Угорщини. Актом підписання угоди в інтересах досягнення загальної національної згоди і вироблення умов мирного переходу, тиха, мирна "переговорна революція" в Угорщині наблизилася до свого кінця і країна встала перед парламентськими виборами на нових політичних умовах.

У жовтні 1989 р. відбувся ХІУ з'їзд УСРН, який першим серед комуністичних партій ЦСЄ заявив про розпуск партії комуністичної орієнтації та створення соціалістичної партії європейського зразку - Угорської соціалістичної партії (УСН). У прийнятій програмі партія оголосила себе частиною руху за демократичний соціалізм, та партією, яка відстоює інтереси людей найманої праці. УСН підтримала також концепції Соцінтерну.

До березня 1990 р. - часу, коли були проведені перші демократичні вибори до Державних зборів Угорщини, на політичній арені панувала добре структурована опозиція, соціалісти та інші ліві сили на їх фоні виглядали досить невпевнено. Тому і не дивно, що перемогу на виборах отримав Угорський демократичний форум - 42,75% голосів, а УСН - 8,55%, інші ліві партії до парламенту не увійшли.

Нідводячи підсумок історичним передумовам політичних трансформацій в Угорщині, можна стверджувати наступне:

привнесення в Угорщину радянської соціалістичної моделі, подальший розвиток угорського суспільства шляхом копіювання чужого досвіду зрештою призвело до системної кризи, яка, в свою чергу, стала головною причиною зміни суспільно- політичної та економічної системи в країні, іншими словами, причину розвалу соціалістичного ладу варто шукати у самій його природі, яка і за формою, і за змістом була глибоко неприйнятною для угорського народу;

соціалізм радянського типу тримався на багнетах Радянської армії і, як тільки небезпека військового втручання з боку СРСР пройшла, стали стрімко розвиватися процеси демократизації суспільства. Угорщина всі ці роки морально була із Європою, суспільство вірило, що рано чи пізно країна повернеться до континенту;

наприкінці 80-х років пошук шляхів реформування угорського суспільства став загальноугорською ідеєю, і політики та вчені, громадські діячі, не дивлячись, до яких політичних сил вони належали, консолідувалися для її реалізації;

головне, що процес зміни ладу пройшов мирним шляхом, без людських жертв та соціальних потрясінь, практика проведення "круглих столів" показала, що наприкінці ХХ сторіччя людство зуміло виробити таку модель трансформації суспільно- політичного ладу, яка демократичним шляхом може привести до злому тоталітарно- авторитарного режиму та повернення на загально-цивілізаційний шлях розвитку держави.

І останнє. Угорська соціалістична робітнича партія, як і практично всі інші комуністичні партії регіону, показала свою неспроможність ефективно реагувати на виклики часу, будувати свою роботу в умовах конкурентної політичної боротьби, більш того частина керівних членів партії зробила все для того, щоб УСРН розвалилася як політична сила і не заважала реформуванню суспільства. Був це голий розрахунок або зрада, на ці питання ще треба дати відповідь, але вже зараз зрозуміло, що комуністична ідея не витримала випробування часом і канула в історію разом із тим періодом життя угорського суспільства, який ми називаємо "розвинутий соціалізм".

Джерела та література

Желицкий Б.Й. Общий кризис "реального социализма" и демократические преобразования в Венгрии // Вопросы истории. - 2000. - №6.

Большая Советская Энциклопедия. - М., 1971. - Т. 4.

Entstalinisierungskrise in Ostmitteleuropa. 1953-1956. Hrsg. von Jan Foitzik. - Zurich, 2001. - Vom. 17.

Венгрия 1956 года. Очерки истории кризиса. - М., 1993.

Мусатов В. Л. СССР и венгерские события 1956 г.: Новые архивные материалы // Новая и новейшая история. - 1993. - №1.

Исторический архив. - 1993.

Захарченко В., Попов Ю., Стародуб А. Будапешт, октябрь-ноябрь 1956 г. - М., 1956; Крушинский С. Что произошло в Венгрии. - М., 1956; О событиях в Венгрии. Факты и документы. - М., 1957; Исраэлян В.Л., Николаев Н.Н. Из истории идеологической подготовки контрреволюционного мятежа в Венгрии осенью