Для козаків Дунайського війська Східна війна стала справжнім випробуванням. Іррегулярне формування з моменту свого створення і до початку Кримської кампанії мало серйозні проблеми з комплектацією військових підрозділів. З оселенням дунайців у Бессарабії планувалося створити 2 полки. їх комплектування мало відбуватися за штатом Чорноморського козацького війська, згідно з яким полк мав нараховувати не менше 550 рядових козаків. Невдовзі виявилося, що козацьке формування здатне виставити тільки 206 чоловіків, придатних до військової служби [7.-С.73]. За штатом сформувати полки вдалося лише в 1836 році. Однак військо й надалі відчувало гостру нестачу в служилому козацтві. З прийняттям у 1844 році "Положення про Дунайське козацьке військо" полки мали бути шестисотенними. Укомплектувати їх до війни так і не вдалося. Кримська кампанія для Дунайського іррегулярного формування вимагала концентрації всіх людських і матеріальних ресурсів. Служити пішли всі чоловіки, здатні носити зброю, та волонтери. У 1854 році Дунайське іррегулярне формування виставило 2 полки кількістю 4 офіцери, 135 урядників, 130 приказних, 1 970 козаків [7.-С.76]. З огляду на те, що Бессарабія, а отже і військові землі, могли стати театром бойових дій, наказний отаман Дунайського війська І.Є. Гангардт клопотався перед командувачем Південної армії князем М.Д. Горчаковим про сформування третього резервного полку. Дозвіл було одержано. Сформований на час війни полк нараховував 4 офіцери, 50 урядників, 32 приказних і 886 козаків [7.-С.76]. На нього покладалася охорона кордону по Дунаю та бессарабського берега Чорного моря. Частина полку була направлена в Акерман на випадок нападу ворога на місто і для захисту гирла Дністра між Акерманом, Бугазом, Шалабатом.

1-й та 2-й Дунайські полки не використовувалися цілісними військовими одиницями. Чотири сотні 1-го полку перебували у складі 3-го армійського корпусу. Їх було розділено на три загони і визначено завдання: першому було наказано зайняти аванпости на дунайських островах; другий ніс службу в Ізмаїлі, Ісакчі, Тульчі та допомагав на переправі російських військ через Дунай; третій загін дунайців у складі загону генерала О. Ушакова діяв за Дунаєм як спеціальна артилерійська команда, яка мала на озброєнні вісім ракетних установок. Оцінюючу службу цих загонів наказний отаман Дунайського формування писав: "Набіги на Бабадаг і безперервне заняття кордонів за Дунаєм; молодецький склад та відвага ракетної команди в князівствах... щоденні перестрілки в гирлі, на островах Леті і Четал та інших узбережжях доводять, що військо Дунайське необхідне" [8.- Арк.17; 7.-С.88].

Сотні 2-го Дунайського полку входили до складу гарнізону, який захищав Одесу. Вони діяли на кордонній та аванпостній лініях від Карантинної гавані до Люстдорфу і далі аж до гирла Дністра. Особливо відзначилися дунайці під час оборони Одеси у квітні 1854 року. Сучасники цих подій писали: "Пароплав сів так близько до високого берега, що його гармати не могли стріляти. Кілька пострілів нашої кінної батареї і сотні дунайських козаків примусили англійців зняти свій прапор" [9.- С.60]; "Небувала справа! Козаки взяли у полон пароплав!" [10.-С.46; 9.-С.60]. У квітні 1854 року під час облоги Одеси дунайці разом із залогою міста обстрілювали англо-французьку ескадру. Один із англійських фрегатів "Тигр" сів на мілину і не міг відстрілюватися. Російська кінна батарея випустила декілька снарядів, пошкодивши фрегат, і тоді на човнах для прийняття полонених були відправлені дунайські козаки. Ще не встиг командир 2-го Дунайського полку В. Тихановий добратися на окраїну міста, а козаки вже вели у напрямку до військового штабу полонений екіпаж англійського фрегату. Не меншу відвагу і мужність дунайці 2-го полку виявили і в травні 1854 року при обстрілі англо-французької ескадри. Відзнакою бойових заслуг козаків дунайських полків стало нагородження їх штандартами "За хоробрість". Тоді ж військові чини Дунайського іррегулярного формування були зрівняні в правах і привілеях з військовими регулярних кавалерійських частин [11.- Арк.25,27; 7.-С.87].

Слід зазначити, що сотні дунайських полків ще забезпечували зв'язок між військовими частинами на відстані Очаків - Миколаїв, служили в самому Миколаєві та Херсоні. Для несення внутрішньої служби й охорони військових земель у формуванні були створені з одужуючих після поранення, літніх чоловіків та малоліток 10 команд (256 козаків).

550 козаків із 1-го та 2-го дунайських полків Східна війна застала на Кавказі у фортеці Грозній. З лютого 1847 року згідно з наказом Миколи І з Дунайського іррегулярного формування на Кавказ із включенням до складу Окремого Кавказького корпусу відправлялися дві козацькі сотні для проходження зовнішньої служби. Перші 289 дунайських козаків, мужньо відслуживши до 1850 року, повернулися до Бессарабії. Їх змінив другий загін дунайців під командою військового старшини М. Томачинського кількістю 284 особи. Коли термін служби цих двох дунайських сотень збігав до кінця і їм на зміну прийшов третій загін із Дунайського війська під командою сотника В. Губіна кількістю 266 осіб [7.-С.84], кавказьке командування не дозволило попереднім двом сотням дунайців, які мали повернутися у військо на пільгові роки, відбути до Бессарабії. Так чотири сотні козаків Дунайського війська всю Кримську кампанію провели на Кавказі, воюючи переважно на лівому фланзі Кавказької лінії. До своїх домівок дунайцям було дозволено повернулися лише після закінчення війни. Повертаючись у 1856 році до Бессарабії, вони ще мали конвоювати полонених Карського