Питання північних територій запорожці порушили під час роботи депутації 1755 р. у Петербурзі, яку очолив Д. Стефанов. Провідними темами територіальних суперечок були заснування Новослобідського козачого полку та сербських поселень. У своїх скаргах запорожці відзначали, що коли закінчиться сербське заселення Війську Запорозькому, нічим буде себе забезпечити, бо від нього відбирають найкращі угіддя [4.-Арк.11зв.]. 7 жовтня 1755 р. К. Розумовський повідомляв Кіш про одержання запорозької скарги на новопоселенців і Глібова, зазначаючи, що той вимагав знесення козацьких зимівників на р. Самоткані [4.-Арк.35]. 10 червня 1756 р. К. Розумовському та запорожцям повідомляли, що кордони зроблені з верхів'я Самоткані до устя Домоткані, а не по саму Самоткань. Того ж дня з Сенату надійшла відповідь, у якій запорожцям рекомендувалось перевести зимівники з р. Самоткані в інші місця, повідомлялось, що уряд не може затвердити права на Самарські землі через відсутність належної документації; далі наголошувалось на необхідності зробити опис запорозьких земель із зазначенням їх на карті для подальшого затвердження Сенатом [5.-Арк.2- 4зв.,12-13]. Отже, заперечувались територіальні претензії запорожців.

Переговори про північні території йшли й під час роботи депутатів у столиці в 1759 р. В одному з донесень Сенату генерал Юст повідомляв, що в межах р. Самоткані на запорозькій території на Низу Дніпра, де розташовувались села Романково та Кам'янське, проживали мешканці з Гетьманщини та Слобідського полку (більше 250), та просив відписувати їх від Кодацької паланки та відправляти назад [6.-Арк.18]. Слід відзначити, що мова йшла про населення, яке сплачувало податки, а тому перехід мешканців цих територій у межі Вольностей позначався й на надходженнях до урядової казни. Юст і Хорват указували, нібито для Новослобідського полку та Нової Сербії відвели мало землі, у свою чергу - у запорожців багато землі "якобы в пустоте находится", і просили зробити опис земель Новослобідського полку та Нової Сербії [6.-Арк.54]. У кількох листах містились взаємні звинувачення щодо відігнання худоби й оранки землі. 1 квітня депутати писали у Кіш, що генерали Глєбов і Хорват у Сенаті просили додати землі до Слобідського полку за рахунок запорозьких; але російські урядовці дали відповідь, що під слобідські поселення запорозькі землі вже виділятись не будуть [6.-Арк.57]. Тим самим Сенат визнавав, що раніше відбирав землі запорожців.

Цього періоду постійно поставало питання опису прикордонних угідь. Протягом 1757-1759 рр. велося листування про необхідність опису та про призначення депутатів до комісії опису запорозьких земель. При цьому слід зазначити, що під час підготовки до опису Кіш намагався відстояти свої інтереси. Так в інструкції Чугіївцю від 21 травня 1757 р. наказувалось показувати місця, де запорожці здавна сиділи зимівниками, вказувати, куди зайшли слобожани, пояснювати, де були сінокоси та місця лову риби та звіра, а також не водити депутатів по порожнім балкам і безводним місцям, якими не можна користуватися [5.-Арк.27,38-39]. У свою чергу в письмовій формі керівники Слобідського полку начебто підтверджували Кошеві свої розпорядження щодо зведення поселень з територій, які належали Запорожжю, як це можна побачити з листа Юста кошовому від 19 вересня 1758 р. [5.- Арк.53]. Але формально їхні підлеглі цього не робили. Так полковник Одабаш двічі - 5 липня та 7 липня 1759 р. - наголошував про неможливість визначити межу між слобідськими та запорозьким поселеннями через відсутність відповідних документів [5.-Арк.56,63]. Таким чином, земельне питання переходило трохи в іншу площину - наголос з повернення запорозьких земель, відведених під слобідське поселення, переносився на невтручання слобожан у межі Вольностей. На початку р. питання стосовно опису запорозьких кордонів залишалось актуальним. Так К. Розумовський у листі до Кошу 19 січня 1760 р. писав про призупинення опису через оскарження його запорозькими депутатами й наказував надалі продовжити опис [5.-Арк.162].

Протидіючи російській урядовій політиці, Запорожжя до того ж намагалось провадити активну політику на своїх північних землях. Володіння ними було важливим ще й тому, що на цих територіях, порівняно з іншими регіонами Вольностей, були кращі умови для господарчого розвитку. Важливим фактором був прихід на Запорожжя населення з розвиненою культурою землеробства, для чого були необхідні землі, придатні для цього. Саме на північні землі йшло населення з Гетьманщини, Польщі та інших територій.

Як наслідок активної протидії запорожців мешканцям новоутворених полків виникали постійні конфлікти. Так 1757-1760 рр. позначені конфліктами з мешканцями сл. Пушкарівки, звинувачуючи один одного в користуванні угіддями, наводячи реєстри захопленого майна, при цьому надсилались відомості про гроші, які збирали запорожці з 1757 по 1760 рр. [7.-Арк.24-25,33-35зв.].

Дуже гострі суперечки точилися зі Слобідським полком з приводу риболовецьких місць. У р. Муравйов у листі кошовому від 30 квітня скаржився на гардовських козаків, які забрали рибу в сотника Черниченка (більше 8 тис.