Таким чином, Нова Дніпровська лінія, яку тільки розпочали будувати, опинилася в тилу російських військ. Ця подія мала вирішальне значення для Лінії. Опинившись у тилу, вона втратила своє військове значення. Це призвело до уповільнення темпів її будівництва, а деякі її фортеці так і не були добудовані згідно з проектом або й взагалі не були збудовані. Того ж часу будівництво фортець мало велике значення для налагодження інтендантського забезпечення, для створення надійних тилів російських військ у цьому регіоні.

Фортеці Нової Дніпровської лінії із самого початку свого існування виконували роль не лише захисних споруд, а й військових складів і магазинів, а також були місцем збору та розміщення військ.

Російський уряд намагався на базі фортець Лінії створити систему забезпечення припасами, створюючи в кожній фортеці військові магазини. Саме ці військові магазини в Олександрівській та Петрівській фортеці слугували надійним тилом для російських військ. Малонаселеність краю створювала додаткові труднощі для постачання провіанту та припасів. Будівництво Нової Дніпровської лінії дозволило налагодити безпечне постачання провіанту та артилерійських припасів для військ, перш за все, розташованих у Криму.

Постачання провіанту й артилерійських припасів до фортець Нової Дніпровської лінії було справою не лише важливою, а й досить прибутковою. Тому не дивно, що ці поставки були пов'язані з іменем відомого гжатського (на той час) купця М.Л. Фадєєва. Він укладає підряди з казною на поставку провіанту для військ, що знаходилися в колишній Січі та на Новій Дніпровській лінії. Відомості про поставки провіанту за 1777 рік свідчать, що за два місяці цього року - квітень та травень - М.Л. Фадєєв поставив до магазинів Олександрівської фортеці 7 тис. пуд. борошна та 824 пуд. крупи; до магазинів Петровської фортеці - 1 510 пуд. борошна [30.-Арк.419-419зв.]. У грошовому еквіваленті це становило 31 709 руб. 22 коп. [30.-Арк.420-421зв.].

Продукти та фураж постачалися з внутрішніх губерній Російської імперії до фортець Нової Дніпровської лінії, а потім перевозилися суходолом або на судах до Кримського півострова. Про важливість цих поставок свідчить те, що вони були під особистим контролем азовського губернатора В.А. Черткова. У своїй пропозиції до Азовської губернської канцелярії про відсилання борошна та крупи із Петровської фортеці в Арабат, а з Олександрівської фортеці до Перекопу губернатор наголошує на прискоренні відправляння додаткового провіанту із Бахмутської та Катеринославської провінцій у ці пункти [31.-Арк.15].

Особливо важливе місце в цій системі займала Петровська фортеця, розташована на березі Азовського моря. Більшість припасів доставлялися саме до неї, а звідти переправлялися морським шляхом до Криму. У зв'язку з цим було дуже важливим створити біля цієї фортеці пристань, яка б дозволила завантажуватися великим судам, особливо в зимовий період. Саме про це йдеться у рапорті коменданта Петровської фортеці полковника де Роберті на ім'я князя Потьомкіна Г.О. від 25 жовтня 1776 року [32.-Арк.671]. У рапорті В.А. Черткова на ім'я князя Г.О. Потьомкіна від 2 листопада 1777 року губернатор скаржиться, що й досі не одержав резолюції на побудову біля Петровської фортеці пристані. Того ж часу В.А. Чертков, посилаючись на рапорт до нього від коменданта Петровської фортеці полковника де Роберті, зауважує, що деревина для будівництва пристані була неякісною і тому використовувати її неможливо. В. А. Чертков пише, що з Петровської фортеці до Криму відсилається багато припасів, але відсутність належної пристані дуже ускладнює це. Тому В.А. Чертков прохає Г.О. Потьомкіна дозволити йому використати для цих цілей деревину із лінійного відомства і побудувати хоча б невелику пристань для човнів [30.-Арк.613-614].

Незважаючи на відсутність належної пристані з Петровської фортеці до Криму за період з квітня по жовтень 1776 року було відправлено на морських суднах морського і сухопутного провіанту й артилерійських припасів 9 166 чвертей борошна, 1853 чвертей крупи, 3 330 пуд. пороху, 2 373 пуд. трьох фунтових ядер, 90 пуд. 20-фунтової картечі [30.-Арк.573-573зв.].

Нова Дніпровська лінія, незважаючи на досить швидку втрату військово-стратегічного значення, відіграла досить важливу роль у системі інтендантського забезпечення російських військ в Криму. Особливо велику роль у цій справі відіграли Олександрівська фортеця як крупний транзитний пункт і Петровська фортеця, як місце завантаження припасів на кораблі для перевезення через Азовське море. Саме ці дві фортеці, на думку багатьох дослідників, були ключовими в системі інтендантського забезпечення.

Таким чином бачимо, що Нова Дніпровська лінія відіграла велику роль в історії південного регіону України. Петровська фортеця як одна з найбільших фортець була, на відміну від інших, добудована згідно з першим проектом досить швидкими темпами із залученням нової системи полігональних фронтів. Того ж часу зміна військової ситуації під час війни та зміна розстановки сил після війни призвели до втрати нею військово-стратегічного значення. Натомість розташування її на березі Азовського моря дозволило їй стати ключовим пунктом у системі тилового забезпечення російської армії в Криму. Після приєднання Криму до Російської імперії в 1783 р. Лінія, а з нею і

Петровська фортеця, відіграли значну роль у колонізації південного краю, ставши опорними

пунктами для переселенців і, в першу чергу, для людей, що її безпосередньо будували -