Т.Г. Гончарук

З ІСТОРІЇ ПРОЕКТІВ УТВОРЕННЯ ПОРТО-ФРАНКО В МІСТАХ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ст.

Розвиток портових міст Південної України кінця ХУІІІ - першої половини ХІХ ст. значною мірою залежав від обсягів зовнішньої торгівлі, що регламентувалися протекціоністським митним законодавством. Тому боротьба за надання митних пільг стала звичайним явищем для портів Північного Причорномор'я від моменту його приєднання до Російської імперії. Прагнення населення міст краю одержати право безмитного товарообміну продовжували традиції боротьби за "вільну торгівлю", яку до кінця ХУІІІ ст. вели певні верстви Гетьманщини та Запоріжжя [1.-С.3 3,34,44; 2.- С.151,152,162; 3.-С.808-809]. Деякі проекти створення порто-франко в містах краю розглядалися в роботах Д. Атлас, О. Оглоблина, сучасного історика А. О. Євсєєва та ін. Однак значна кількість таких проектів і пропозицій залишаються ще поза увагою істориків.

Більшість проектів утворення порто-франко в містах Південної України початку ХІХ ст. стосувалися Одеси або портів Криму. У першому випадку влаштування "вільного порту" було втілене в життя, у другому - ні. Проекти порто-франко в Одесі почали з'являтися вже наприкінці ХУІІІ ст. На доцільність цього, посилаючись на досвід Ліворно, Анкона та Трієсту, між іншим, вказував барон Гугнер в "Записці щодо комерційної переваги Одеського порту" 1796 р. (пропозиції її автора, на думку Д. Атлас, випередили свій час на десятиліття й "майже всі ...пізніше вважалися особистими ініціативами герцога Ришельє") [4.-С.163; 5.-С.38]. Того ж року зі схожою ініціативою до уряду вийшов надвірний радник Фродінг. Пропозиція ця спочатку знайшла підтримку навіть з боку Павла І, однак потім була відкладена [3.-С. 121,122]. "... Справу було затримано, - відзначав

О. Оглоблин. - її мабуть сполучили з розробленням нового тарифу. Тим часом перемогли оборонці кримського порто-франко" [7.-С.2]. Прохання відкрити в Одесі порто-франко містило і подання бургомістра Афанасія Керс-Оглу до царя у 1798 р. [8.-С.371].

Певним кроком вперед щодо аргументації доцільності надання статусу "вільного порту" Одесі була "Записка про Одесу", складена 1802 р. Одеським будівельним комітетом за участю громадян міста. Прохання надати порто-франко було в ній записано поруч з іншими масштабними та далекоглядними проектами (звільнення від мит експорту зерна, будівництво портових споруд, покращення благоустрою, заснування біржі, контри для обміну грошей, лікарні, комерційного осуду, влаштування в центрі міста бульвару зі сходами тощо). Автори записки сміливо піддавали критиці протекціоністську митну політику імперії, відзначаючи, що високі мита зменшують експорт ("поки в Росії будуть перешкоджати імпорту, ця країна буде вивозити лише частину свого експорту і торгувати лише собі у збиток") та реальні доходи держави. Пояснюючи переваги порто-франко, автори записки зверталися до досвіду європейських "вільних міст": "Який же засіб може зробити Одесу багатою й прибутковою, підняти її на один рівень з Генуєю, Ливорно, Мессиною, Трієстом, Фьюме та Бродами? - запитували вони, і самі ж відповідали, - те ж саме, що створило ці міста: право на вільну торгівлю". Одеські громадяни твердили, що розташування цього міста зручне для створення в ньому "вільного порту" і пропонували провести корон майбутнього порто-франко по "суцільній балці, яка оточує" місто. Автори записки писали також про перспективи імпорту та особливо транзиту (через Галичину та Правобережжя), які могли відкритися внаслідок створення порто-франко. Можливості транзитного торгу очевидно дуже хвилювали авторів записки. Тому у разі, якщо уряд не погодиться влаштувати в Одесі порто-франко, одеські громадяни просили хоча б "полегшити торгівлю зменшенням мит і сприяти їй влаштуванням складу для транзитних товарів, такого самого який нещодавно влаштовано у Марселі". Отже, одесити у крайньому разі погоджувалися не на порто-франко, а на "вільні склади" [9.-С.214,216,218]. Такі склади (спочатку терміном на 5 років) були створені в Одесі згідно з указом від 5 березня 1804 р. [10.-С.195-197].

Найбільш успішною серед пропозицій щодо створення порто-франко в Одесі виявилася відома записка "Роздуми щодо звільнення від податей портів Одеси та Феодосії", складена 26 січня 1816 р. для імператора генерал-губернатором Олександром Федоровичем Ланжероном. У ній зазначалися велике значення торгівлі для краю, успіхи Одеси та надзвичайна ефективність порто-франко для розвитку портових міст (із зверненням до прикладів Ліворно, Марселя Трієста та ін.). Ланжерон також писав про важливість порто-франко як захисту від епідемій і згадував "нерозсудливу жадобу кількох тисяч моряків", які постійно намагалися провести контрабанду до Одеси, з якою легко могла прийти і хвороба. Вказуючи на досвід Європи, Ланжерон писав: "відстрочка створення порто-франко за часів правління герцога Орлеанського у Марселі у 1720 р. спричинила чуму, яка коштувала Франції численних жертв." Ланжерон звертав увагу на значення порто-франко для розвитку транзиту та інших галузей товарообміну, для піднесення торговельного мореплавства ("серед заходів, які були прийняті у всіх країнах, щоб досягти швидкого розвитку в морській торгівлі, найефективнішим є заснування вільних портів") і залучення іноземних капіталів [11.-С.555,558]. У цілому аргументація Ланжерона не відрізнялася оригінальністю та самостійністю. Вона досить сильно нагадувала попередні проекти одеситів, а особливо лист колишнього генерал-губернатора краю "Про Нову Росію" А. Ришельє від 1814 р., у якому він, виходячи зі "свого 11-річного досвіду" управляння краєм, між іншим, пропонував російському монарху влаштувати порто-франко в Одесі та Феодосії [12.- С.412-417]. Окремі речення, абзаци й майже сторінки записки Ланжерона повторювали записку надіслану